Библиотека Бизнеса

РЕПРОДУКТИВНИЙ ПІДХІД ДО ПІДГОТОВКИ

На основі репродуктивного підходу висвітлюються основні здо­бутки Харківської державної академії культури в підготовці науково- педагогічних кадрів упродовж останніх двох років.

Ключові слова: науково-дослідницька діяльність, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів, Харківська державна ака­демія культури.

На основе репродуктивного подхода освещаются основные результаты Харьковской государственной академии культуры в под­готовке научно-педагогических кадров за последние два года.

Ключевые слова: научно-исследовательская деятельность, подготовка научных и научно-педагогических кадров, Харьков­ская государственная академия культуры.

The main results of the Kharkiv State Academy of Culture in scientific and pedagogical staff training within the last two years are represented on the basis of reproduction approach.

Key words: research activity, scientific and pedagogical staff training, the Kahrkiv State Academy of Culture.

Сьогодні вищі навчальні заклади України все більше набувають ознак наукових установ, трансформуються в сучасні науково-освітні інституції, провідні осередки розвитку галузевої науки відповідного профілю, де зароджуються, формуються й успішно функціонують на­укові школи, де продукуються нові ідеї та наукові знання, які витри­мують першу апробацію в студентській аудиторії, набувають поши­рення на регіональному, національному і світовому рівнях. Науково- дослідницька діяльність стає однією з пріоритетних напрямів функ­ціонування кожного сучасного українського ВНЗ [1; 4; 5; 7; 11; 14].

Харківська державна академія культури (ХДАК) — вищий на­вчальний заклад, знаний своїми науковими здобутками не лише в Україні, а й в інших країнах світу. Висока наукова результатив­ність академії відома широкій науковій спільноті, регулярно висвіт­люється на сторінках монографічних видань та шпальтах провідних періодичних видань [8; 9; 10; 12;13].

Мета статті — на основі репродуктивного підходу висвітлити успішний досвід Харківської державної академії культури з підго­товки наукових і науково-педагогічних кадрів.

Репродуктивний підхід [1; 4] до науково-дослідницької діяльності має принаймні два основні значення: 1) відтворення наукових резуль­татів у дисертаціях, монографіях, статтях, підручниках, навчальних посібниках та інших публікаціях; 2) репродукування результатів на­укової діяльності — підготовка наукових і науково-педагогічних ка­дрів. Саме останньому аспекту приділяється основна увага в статті в контексті науково-дослідницької діяльності Харківської державної академії культури.

Слід підкреслити, що Харківська державна академія культури — перший і впродовж тривалого часу єдиний на теренах України ви­щий навчальний заклад культурологічно-мистецького та бібліотечно- інформаційного спрямувань, який понад 80-річний період посідає лідерські позиції в підготовці якісних фахівців (бакалаврів, спеці­алістів, магістрів), а також наукових і науково-педагогічних кадрів (докторів і кандидатів наук) означеного профілю. Цей факт визнано не лише на вітчизняному, а й на світовому рівні.

Офіційним підтвердженням іміджу ХДАК можна вважати успішне проходження цим ВНЗ у 2011 р. процедури повторної акре­дитації за найвищим IV рівнем. Свідченням високого авторитету ВНЗ можна вважати численні схвальні відгуки про його діяльність урядо­вих і професійних інституцій, зарубіжних і українських колег, ку- мульовані в регулярних випусках дайджесту «Віват, Академіє!» [3], а також результати багатьох вітчизняних рейтингів, які проводять офіційні, професійні і громадські інституції України. Згідно з їх ре­зультатами, академія входить до когорти кращих ВНЗ України [14, с. 9].

З кінця 1980-х — початку 1990-х рр. керівництво ХДАК серед основних стратегічних напрямів розвитку ВНЗ обрало підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів на власній базі. У 1994 р. було відкрито аспірантуру, а в 1996 р. — докторантуру, взято курс на зростання наукового цензу штатних науково-педагогічних кадрів академії як важливого чинника якісної підготовки фахівців і на­уковців нової генерації культурологічно-мистецького та бібліотечно- інформаційного профілів.

З метою підвищення продуктивності науково-дослідницької ді­яльності в ХДАК створено відповідну інфраструктуру: студентське науково-творче товариство (СНТО); раду молодих учених; аспіран­туру; докторантуру; дві спеціалізовані вчені ради із захисту док­торських (кандидатських) дисертацій з унікальних наукових галу­зей — «культурологія» та «соціальні комунікації»; два фахові збір­ники наукових праць — «Культура України» та «Вісник Харківської державної академії культури»; декілька щорічних міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-теоретичних конференцій та ін. Нині науковий ценз професорсько-викладацького складу ХДАК скла­дає понад 70% (майже 20% — це доктори наук, професори), тоді як у середньому по ВНЗ України — приблизно 50% [7, с. 14].

Слід підкреслити, що репродуктивна діяльність ХДАК з підго­товки наукових і науково-педагогічних кадрів відповідного спряму­вання здійснюється відповідно до сучасних посилених вимог щодо якісного складу викладачів ВНЗ України ІІІ-ІУ рівнів акредитації, одним із головних показників якого є кількість штатних докторів наук, професорів, кандидатів наук, доцентів. При цьому особлива увага приділяється наявності у ВНЗ власних докторів наук.

Рівень наукового цензу штатних викладачів ВНЗ є одним із най­важливіших показників його якості, одним із головних критеріїв його оцінювання як на державному, так і на професійному та гро­мадському рівнях. Зокрема державні інституції гарантують успішне проходження вищим навчальним закладом процедури ліцензування й акредитації освітньої діяльності, особливо в напрямі підготовки магістрів. У цьому разі завідувач випускової кафедри обов’язково має бути доктором наук із профільної наукової (освітньої) галузі (напряму, спеціальності). Ліцензований обсяг підготовки магістрів напряму залежить від чисельності докторів наук, котрі працюють на штатних засадах на цій кафедрі. Існує практика визначення мож­ливої кількості магістрів у такій пропорції: п’ять магістрів на од­ного доктора наук. Цей показник привнесено з наукової сфери, де визначено: доктор наук, професор одночасно має право здійснювати наукове керівництво не більше, ніж п’ятьма докторантами або аспі­рантами. Виникає цілком слушне запитання: чи є цілком адекватним таке співвідношення в освітній діяльності ВНЗ культури і мистецтв України? Адже відомо, що тут, зокрема на мистецьких кафедрах, поряд із докторами наук, працюють народні артисти України, про­фесори, які, зазвичай, не мають наукового ступеня, однак є автори­тетними професіоналами у своїй галузі. Однак маємо констатувати, що нині Харківська державна академія культури відповідає всім цим посиленим вимогам Уряду, МОНмолодьспорту та Міністерства куль­тури України.

Відповідно до наукового цензу визначається можливість від­криття у ВНЗ аспірантури, докторантури; спеціалізованих учених рад із захисту докторських (кандидатських) дисертацій; надання пе­ріодичним і продовжуваним виданням статусу фахових та ін. Отже, цей показник є одним із стрижневих для надання ВНЗ України ста­тусу наукової установи. І в цьому разі ХДАК за своїми показниками науково-дослідницької діяльності перевершує середньостатистичні по Україні, що є унікальним явищем для ВНЗ культури і мистецтв нашої країни.

Зазначимо, що на сьогодні середній офіційний показник на­укового рівня ВНЗ України має тенденцію до значного зростання. Так, якщо впродовж останніх десяти років він складав 26%, то нині збільшився майже вдвічі і становить 50% [7, с. 14]. Здійснюючи по­стійний моніторинг захисту в Україні докторських і кандидатських дисертацій, присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань викладачам вітчизняних ВНЗ, сподіваємося, що ці офіційні дані базуються на реальному співвідношенні штатних викладачів- науковців і сумісників, міграція котрих в Україні набуває значного поширення за зразком європейського і світового досвіду.

Серйозно досліджуючи проблему підготовки наукових і науково- педагогічних кадрів для зарубіжних країн, України в цілому та ХДАК зокрема, керівництво академії виявило декілька основних тен­денцій, характерних не лише для вітчизняного, а й для світового на­укового простору, на які зважає під час розробки та реалізації її інно­ваційного поступу в цьому напрямі.

По-перше, досвід свідчить про значне падіння престижу наукової діяльності серед молоді. Майбутні фінансові й матеріально-технічні дивіденди від результатів їхньої плідної наукової роботи є незнач­ними порівняно з іншими видами діяльності, що значно відбивається на прагненні молодого покоління навчатися в аспірантурі, а згодом і в докторантурі, дослідженні обраної проблематики. Про навчання в аспірантурі та докторантурі мріють одиниці, маючи для цього об’єктивні і суб’єктивні підстави. Саме тому ХДАК обрала таку дієву практику: відстежування і прийом до аспірантури й докторантури обдарованої молоді, здатної забезпечити інтелектуальний генофонд України, підтримати та примножити здобутки вітчизняної наукової школи. Їхнє «вирощування» здійснюється ще зі студентської лави, оскільки підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів в Укра­їні має ексклюзивний характер, як і в усьому світі.

У ХДАК розроблено й успішно реалізовано індивідуальний план кожного аспіранта, докторанта, що передбачає різні види наукової ді­яльності, кінцевим результатом якої мають стати: 1) захист доктор­ської чи кандидатської дисертації в термін, відведений аспірантурою чи докторантурою; 2) подання кваліфікаційної роботи до відповідної спеціалізованої вченої ради. Цей процес потребує постійного кон­тролю проректора з наукової роботи, аспірантури, випускових ка­федр, рад факультетів, ученої ради ХДАК, яка двічі на рік заслуховує на своїх засіданнях результати наукового поступу молодих науковців, примножуючи таким чином кількість і якість наукових шкіл ХДАК, котрих нині налічується понад 30. Слід зазначити: результативність функціонування аспірантури й докторантури ХДАК за кількістю за­хищених дисертацій сягає майже 50%, що відповідає середньостатис- тичним даним по Україні.

Тісно пов’язаною з першою можна вважати другу проблему, над­звичайно важливу для всіх ВНЗ України в цілому і для ХДАК зо­крема: підвищення наукового цензу власного науково-педагогічного складу, — оскільки підготовка останнього зумовлена не лише фінан­совими і матеріально-технічними, але й морально-етичними труд­нощами, пов’язаними зокрема з тимчасовою заміною викладачів, котрі наважилися на вступ до докторантури чи аспірантури (денної форми навчання), а потім «безболісне» повернення їх на їхні робочі місця. Це потребує від керівництва ХДАК розроблення та реаліза­ції довгострокових і короткострокових (принаймні на три-п’ять ро­ків) перспективних програм підготовки науково-педагогічних кадрів для свого ВНЗ, що успішно втілила академія в останні роки. Основ­ним способом підготовки власних докторів і кандидатів наук стало їх навчання в докторантурі й аспірантурі ХДАК, а також в аналогіч­них інституціях інших ВНЗ України.

Слід зазначити, що не кожен сучасний український ВНЗ бере на себе велику відповідальність щодо підготовки наукових і науково- педагогічних кадрів серед штатних викладачів, як це робить ХДАК. У цій складній ситуації, щоб суттєво підвищити науковий ценз свого ВНЗ, керівники багатьох ВНЗ змушені використовувати можливості міжвузівської і внутрішньовузівської міграції викладачів із доктор­ськими, а інколи й кандидатськими, ступенями.

Суть міжвузівської міграції, яка доволі поширена за кордоном, полягає в тому, що нині кожен більш-менш титулований учений — доктор наук, професор — має змогу чи то за власним бажанням, чи за запрошенням будь-якого ВНЗ України стати його тимчасовим співробітником на засадах сумісництва. Окрім задоволення власних науково-освітніх амбіцій та отримання фінансової вигоди, міжвузів­ська міграція має й позитивний соціально-професійний ефект: обмін позитивним досвідом навчальної та наукової діяльності різних ВНЗ України. Студенти периферійних ВНЗ набувають можливості, хоч і тимчасово, навчатися в кращих вітчизняних учених-педагогів. Крім того, сам ВНЗ у цьому разі має нагоду підвищити рівень наукового цензу ВНЗ завдяки запрошеним сумісникам — докторам і кандида­там наук. Така практика в певних межах має позитивний ефект, од­нак останнім часом вона набуває на науково-освітньому терені Укра­їни все глобальніших масштабів. Це завдає суттєвих збитків у сис­темному відтворенні наукового потенціалу ВНЗ України.

Останнім часом у науково-освітньому просторі України набу­ває поширення і так звана внутрішньовузівська міграція. Так, щоб отримати державну ліцензію на підготовку магістрів або відкриття аспірантури й докторантури, обов’язковою вимогою є в першому разі — наявність на випусковій кафедрі не менше двох докторів наук, професорів за профілем, один з яких має бути її завідувачем; у дру­гому — при відкритті докторантури — не менше п’яти докторів наук з означеної наукової спеціальності. За таких умов багато ВНЗ Укра­їни вдало маніпулюють цими показниками. Поширеною є практика, коли одного і того ж доктора наук, професора «тимчасово» признача­ють завідувачем випускової кафедри щоразу перед проходженням ви­щим навчальним закладом процедури ліцензування чи акредитації. Часто потім він знову обіймає посаду пересічного члена тієї чи іншої кафедри. У цьому сенсі заслуговує на увагу ХДАК, де існує багато­річна виважена система підготовки кадрового резерву на всіх ділян­ках її діяльності. Звісно, існують і певні труднощі, пов’язані з підго­товкою докторів і кандидатів наук із мистецьких спеціальностей, де науковий ступінь — доволі рідкісне явище. Однак у цьому напрямі ХДАК діє особливо енергійно.

Нині Харківська державна академія культури має один із найпо­тужніших в Україні науковий потенціал із культурології, мистецтвоз­навства та соціальних комунікацій. У 2012 р. на штатних засадах працюють 38 докторів наук, професорів, 150 кандидатів наук, 1 член- кореспондент Національної академії мистецтв України; 3 народні ар­тисти України; 8 заслужених діячів мистецтв України; 9 заслужених артистів України; 7 заслужених працівників культури України; 1 за­служений художник України.

На всіх етапах розвитку ХДАК наукові дослідження та підготовка науково-педагогічних кадрів завжди були і залишаються пріоритет­ними напрямами діяльності, що визначають її науково-дослідницький потенціал та імідж. Докладається немало зусиль для репродукування і нарощування наукового потенціалу, його ефективного викорис­тання, формування і розвитку власних наукових шкіл, залучення до наукової роботи талановитої молоді та створення найсприятливі­ших умов для її творчого зростання.

Увага до наукової діяльності в академії не є випадковою, вона за­безпечує фундаменталізацію освітньої підготовки та універсалізацію навчального процесу через поєднання науки й освіти, сприяє науко­вій асекурації навчального процесу й інноваційної моделі розвитку культури України, формуванню наукових шкіл. У світі визнали, що тільки через розвиток науки та її інтеграцію з навчальним проце­сом можна досягти нової якості освіти та забезпечити її інноваційну складову. Якісний розвиток науки й освіти, їх поєднання перетворю­ються на стратегічний резерв держави, суспільства та культури, ста­ють найсприятливішим фактором інтеграції в європейську та світову науково-освітню спільноту. Якісний розвиток науки, конкуренто­спроможність — запорука прискорення цих процесів.

Усвідомлюючи, що інтеграція науки й освіти й, отже, нова якість останньої, неможливі без відповідної підготовки наукових і науково- педагогічних кадрів вищої кваліфікації, керівництво академії на­голошує на пріоритетності означеного завдання. Підготовка на­укових і науково-педагогічних кадрів в академії здійснюється через аспірантуру (з 1994 р.), докторантуру (з 1996 р.), інститут здобувачів (з 1994 р.). У 2012 р. об’явлено набір у докторантуру з п’яти наукових спеціальностей: 26.00.01 — теорія та історія культури; 26.00.04 — українська культура; 27.00.02 — документознавство, архівознавство;

03            — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство;

03            — музичне мистецтво. Набір в аспірантуру — з 9-ти наукових спеціальностей: 26.00.01 — теорія та історія культури; 26.00.04 — українська культура; 27.00.02 — документознавство, архівознавство;

03            — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство;

01            — економічна теорія та історія економічної думки; 13.00.05 — соціальна педагогіка; 26.00.05 — музеєзнавство, пам’яткознавство;

02            — театральне мистецтво; 17.00.03 — музичне мистецтво.

Особливу увагу керівництво ХДАК приділяє підготовці докторів

наук, справедливо вважаючи, що від вирішення цього питання зале­жать майбутнє академії, її науковий потенціал. Прийом до докторан­тури у 2011 р. становив 4 особи порівняно з 2010 р., серед них вибо­роли першість три доценти академії. Загальна кількість докторантів нині становить 7 осіб, серед них 6 — викладачі академії.

Значних масштабів для галузевого ВНЗ набула підготовка науково-педагогічних кадрів в аспірантурі. У 2011 р. до аспірантури було зараховано 17 осіб. Майже таку ж кількість аспірантів плану­ється зарахувати й у 2012 р. Загальна кількість аспірантів на сьо­годні становить 62 особи. Із 11-ти випускників захистили дисертації у відведений термін 5 осіб. Коефіцієнт ефективності зріс і становить майже 50%, хоча є перспективи подальшого зростання цього показ­ника. Незважаючи на сприятливі умови, створені в академії для аспі­рантів, ця проблема залишається надто актуальною.

У ХДАК створені й успішно функціонують дві спеціалізовані вчені ради з правом захисту докторських і кандидатських дисер­тацій, у яких захисти відбувалися за чотирма найважливішими науковими спеціальностями: спецрада Д 64.807.01 — за спеціаль­ностями: 26.00.01 — теорія та історія культури; 26.00.04 — україн­ська культура (в галузі культурології, мистецтвознавства); спецрада Д 64.807.02 — за спеціальностями: 27.00.01 — теорія та історія со­ціальних комунікацій; 27.00.03 — книгознавство, бібліотекознав­ство, бібліографознавство (в галузі соціальних комунікацій). У ХДАК діє єдина в Україні спецрада зі спеціальності 26.00.04 — українська культура.

Упродовж багатьох років жодних принципових зауважень до атестаційної політики академії, функціонування спеціалізова­них учених рад і якості захищених дисертацій не було. Слід кон­статувати той факт, що за останні п’ять років викладачі та співро­бітники академії захистили 18 докторських та 52 кандидатські ди­сертації. Лише минулого року науковий ступінь доктора наук отри­мали 4 викладачі академії, кандидата наук — 6 співробітників.

Науковий потенціал ХДАК, його можливості вирішувати складні наукові проблеми перш за все втілюються в майже 30-ти науково- творчих школах, що формувалися впродовж усієї історії академії. Ви­знаними в Україні та відомими в зарубіжних країнах є такі наукові школи: культурологія, соціальні комунікації, музичне мистецтво, мистецтвознавство, соціальна педагогіка та ін.

У 2011/2012 н. р. академія успішно реалізує інноваційний про­ект щодо стратегічного розвитку нових наукових галузей — «культу­рологія» та «соціальні комунікації».

Творчий колектив провідних науковців академії в складі В. М. Шейка, Н. М. Кушнаренко, М. В. Дяченка, В. О. Ільганаєвої, М. М. Каністратенка, О. В. Кравченка, І. О. Давидової, С. В. По- трашкова, А. А. Соляник, Л. В. Стародубцевої, О. О. Тортіки,

В.            П. Ряполова, Л. Г. Тишевської та ін. у 2011 р. переробив, допо­внив та опублікував 2-ге видання робочих програм кандидатських іспитів з наукової галузі «26 — культурологія» за такими спеціаль­ностями: 26.00.01 — теорія та історія культури (культурологія, іс­торичні, філософські науки, мистецтвознавство); 26.00.02 — світова культура і міжнародні культурні зв’язки (культурологія); 26.00.04 — українська культура (культурологія, мистецтвознавство); 26.00.05 — музеєзнавство, пам’яткознавство (культурологія, мистецтвознавство, історичні науки); 26.00.06 — прикладна культурологія, культурні практики (культурологія). З наукової галузі «27 — соціальні кому­нікації» було опрацьовано та видано робочі програми з таких спе­ціальностей: 27.00.01 — теорія та історія соціальних комунікацій;

02 — документознавство, архівознавство; 27.00.03 — книго­знавство, бібліотекознавство, бібліографознавство; 27.00.04 — тео­рія та історія журналістики; 27.00.05 — теорія та історія видавничої справи і редагування; 27.00.06 — прикладні соціально-комунікаційні технології; 27.00.07 — соціальна інформатика. Творчий колектив провідних учених ХДАК І. І. Польська, О. І. Козак, О. О. Тарасова, І. Ю. Коновалова, А. М. Жданько, Н. О. Рябуха (науковий редак­тор — В. М. Шейко підготували й опублікували робочу програму кандидатського іспиту зі спеціальності 17.00.03 — музичне мисте­цтво. Це - оригінальні науково-програмні продукти, які будуть ко­рисними для вчених, викладачів, аспірантів, докторантів, працівни­ків культурологічної, мистецтвознавчої та соціально-комунікаційної сфери наукової діяльності.

У 2012 р. триває активна робота провідних учених ХДАК над трьома фундаментальними дослідженнями: разом з Інститутом культурології Національної академії мистецтв України загально­державної НДР — «Українська культура: історико-культурологічні виміри» (В. М. Шейко; опрацьовуються зареєстровані в УкрІНТЕІ України дві загальноакадемічні НДР: «Вітчизняна та світова куль­тура: історико-теоретичні аспекти» (державний реєстраційний номер 0109Ш0511) (науковий керівник, доктор історичних наук, профе­сор В. М. Шейко та «Документально-комунікаційні структури сус­пільства: інноваційні стратегії розвитку» (державний реєстраційний номер 0109Ш0512) (науковий керівник, доктор педагогічних наук, професор А. А. Соляник.

У 2011 р. проаналізовано діяльність понад 20 наукових шкіл ХДАК — дослідницьких колективів, які відповідають таким осно­вним якісним характеристикам: наявність наукового лідера, когорти учнів-послідовників, декількох поколінь продовжувачів наукової про­грами, висока ефективність наукової діяльності її прибічників. На­укові школи очолюють відомі вчені-наставники, переважно доктори і професори. Серед них: В. М. Шейко, М. В. Дяченко, Н. М. Кушна- ренко, І. І. Польська, В. О. Ільганаєва, А. О. Рижанова, А. А. Со­ляник, І. О. Давидова, Л. Я. Філіпова, Г. Г. Асєєв, Ю. І. Лош- ков, А. Т. Щедрін, О. І. Чепалов, І. В. Зборовець, Г. Д. Панков, М. М. Каністратенко, А. З. Житницький, І. І. Гулеско та ін.

Результати наукових досліджень набувають висвітлення в чис­ленних наукових публікаціях лідерів наукових шкіл та їхніх учнів. Протягом останніх років у цьому напрямі спостерігається позитивна динаміка.

У 2011/2012 н. р. викладачі, докторанти, аспіранти, студенти, співробітники ХДАК за результатами наукових досліджень опублі­кували 1119 видань. Серед них: монографій — 13; підручників, на­вчальних посібників — 19; статей і тез доповідей — 930; науково- методичних матеріалів — 145; авторефератів дисертацій — 8; дай­джестів — 1; біобібліографічних покажчиків — 2.

За рішенням ученої ради ХДАК фінансує видання індивідуальних наукових монографій. Серед кращих монографічних досліджень, опублікованих у 2011-2012 рр., слід передусім назвати такі:

Шейко В. М. Культура України в глобалізаційно-цивілізаційному вимірі (історико-методологічні аспекти): монографія / Василь Шейко ; Акад. мистецтв України, Ін-т культурології. — К., 2011. — 551 с.

Большакова А. М. Психологія особистісної реалізованості суб’єкта життєвого шляху: монографія / А. М. Большакова; Класич. приват. ун-т. — Запоріжжя: КПУ, 2011. — 312 с.

Степанов В. Ю. Державна інформаційна політика: проблеми та перспективи: монографія / В. Ю. Степанов. — Х. : С.А.М., 2011. — 546 с.

Останнім часом змінюється формат проведення наукових конфе­ренцій ХДАК: у режимі оп-1іпе проведено Другу міжнародну науково- практичну конференцію молодих учених «Пам’яткоохоронні традиції Слобожанщини»; міжнародний круглий відео-стіл «Проблемы про­фессиональной подготовки специалистов социальной сферы в России и Украине»; веб-конференцию — V Всеросійська науково-практична конференція «Духовно-моральні цінності робітничої молоді» та ін.

Оцінюючи рівень наукової репродуктивності кадрів у ХДАК, можна сформулювати висновок, що він є на сьогодні оптимальним для галузевого ВНЗ України, однак існують перспективи подальшого зростання. Над цим активно працює керівництво Харківської дер­жавної академії культури.

Відомо, що більшість викладачів вищої школи не лише України, а й країн СНД достатньо прохолодно ставляться до виконання своїх службових обов’язків стосовно наукової роботи. Поширеною можна вважати практику, коли викладач «згадує» про неї перед підписан­ням чергового контракту, проходженням конкурсу на заміщення посади, під час подання документів для отримання вченого звання професора чи доцента. На думку вчених, такий відрив від науки при­зводить до відсутності постійного ознайомлення викладачів із су­часними науковими результатами, отриманими у відповідній галузі у власній країні й за кордоном, спричиняє недостатність моногра­фічних видань, фахових наукових статей, новітніх підручників, на­вчальних посібників, програмних і науково-методичних матеріалів, що зумовлює низьку якість професійної і наукової підготовки випус­кників вишу та їх невідповідність вимогам роботодавців [4, с. 60]. У зв’язку з цим керівництвом ХДАК було вжито певних заходів. Серед них: підготовка та захист докторських (кандидатських) ди­сертацій викладачами академії, доведення наукового цензу науково- педагогічного складу академії до 80%; підготовка та видання провід­ними викладачами — вченими ХДАК — підручників і навчальних посібників з грифом МОНмолодьспорту України; щорічне опубліку­вання у фахових наукових виданнях України не менше 2-5 наукових статей.

Репродуктивний підхід стимулює академію до підвищення резуль­тативності наукової діяльності її викладачів. Наразі актуалізується питання щодо розроблення та впровадження системи показників оцінювання результативності наукової діяльності викладачів ХДАК, як кількісних, так і якісних (індекс цитування, імпакт-фактор та ін.), яку донині використовували лише стосовно провідних учених академії — засновників і лідерів наукових шкіл культурологічно- мистецького та бібліотечно-інформаційного профілів. Ідеться про можливості врахування показників результативності наукової ді­яльності під час визначення обсягів заробітної плати та просування по кар’єрних сходинках.

Список літератури

Ануфрієва О. Л. Сучасні проблеми підготовки молодих науковців / О. Л. Ануфрієва // Нові технології навчання. — 2010. — № 63. — С. 7-11.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. — 1440 с.

Віват, Академіє! Вип. 5 (2009-2010) : дайджест / М-во культури Укра­їни, Харк. держ. акад. культури, Бібліотека ; [уклад. : С. В. Євсеєнко, О. М. Левченко ; під ред. С. В. Євсеєнко]. — Х. : ХДАК, 2011. — 284 с.

Котляров И. Д. Новый метод оценки продуктивности научной деятель­ности / И. Д. Котляров // Библиосфера. — 2010. — № 2. — С. 60-66.

Про схвалення Концепції Державної цільової програми «Наука в універ­ситетах» на 2008-2012 роки ; Розпорядження Кабінету Міністрів Укра­їни від 18.07.2007 р. № 548-р // Офіц. вісн. України. — 2007. — № 54. —

С.             86-89.

Советский энциклопедический словарь. — М. : Сов. энциклопедия, 1980. — 1600 с.

Суліма Є. Вища освіта в контексті національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки / Євген Суліма // Вища школа. — 2012. — № 3. — С. 7-15.

Харківська державна академія культури: монографія / В. М. Шейко, М. М. Каністратенко, Н. М. Кушнаренко [та ін.]. — Х. : ХДАК, 2009. — 196 с.

Шейко В. Ідентифікація наукових шкіл культурологічно-мистецького та бібліотечно-інформаційного профілю : постановка проблеми / Василь Шейко, Микола Каністратенко, Наталя Кушнаренко // Вісн. кн. па­лати. — 2011. — № 8. — С. 41-43.

Шейко В. Ідентифікація наукових шкіл культурологічно-мистецького та бібліотечно-інформаційного профілю : постановка проблеми / Василь Шейко, Микола Каністратенко, Наталя Кушнаренко // Вісн. кн. па­лати. — 2011. — № 9. — С. 43-47.

Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. — 7-ме вид., стер. — К. : Знання, 2011. — 310 с.

Шейко В. Підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в Харківській державній академії культури / Василь Шейко, Микола Каністра-тенко, Наталя Кушнаренко // Вісн. кн. палати. — 2011. — № 6. — С. 20-23.

Шейко В. М. Харківська державна академія культури: модерні здо­бутки та перспективи / В. М. Шейко, М. М. Каністратенко, Н. М. Куш- наренко // Вісн. Харк. держ. акад. культури : Зб. наук. праць. — Х., 2012. — С. 75-86.

Який ВНЗ — найкращий? : рейтинги найвідоміших вищих навч. закл. України, складені Ін-том інновац. технологій і змісту освіти МОНмо- лодьспорту // Освіта України. — 2012. — 25 черв. — С. 1, 8-9, 12.

Надійшла до редколегії 05.09.2012 р.

Содержание