Час. Пори року. Місяці. Дні тижня
Час
Все добре у свій час.
Кожному овочеві свій час.
Настане час – не стане й нас.
Час всі рани загоїть.
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
Що буде, то й буде – ми все перебудем.
Все минеться, одна правда останеться.
Не за нас стало, не за нас і перестане.
Опізнився, козак, то будеш і так.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав.
П’ять день нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.
Шукає учорашнього дня.
Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.
Усе добре в пору.
Година платить, година тратить.
І за доброї години ожидай лихої днини.
Без часу вродився, без часу і згине.
Бережи час, час за гроші не купиш.
Минули ті часи, що літали ковбаси.
Час, мов віз, з гори чухра, його не доженеш.
Час на часу не стоїть.
Час пече хліб.
Час робить гроші, а погода – сіно.
Був, та не стало, як язиком злизало.
Бувши та не буть, мавши та не мать.
Бувало стригало, а тепер бриє.
Була м’ята, та пом’ята.
Було добро, та давно, як знову буде, то нас вже не буде.
Так давно було, що й терном поросло.
Не буде нас, то будуть інші після нас.
Що без нас було – чули, що при нас буде – побачимо.
Що не бувало, то тепер настало.
І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.
Як то бувало давно славно, як стояли сади попід столи!
Є – минеться, нема – обійдеться.
Перетреться, перемнеться та й так минеться.
Треться, мнеться, думає – минеться.
Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Прийшов пізно, аж завізно, прийшов рано, так не дано, прийшов по хвили, вже й миски помили.
Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.
Піднявсь зранку, ще чорти навкулачки не бились.
Утро вечора мудреніше, трава соломи зеленіша.
Рано встанеш – справу зробиш, пізно встанеш – день переведеш.
Як піде кому зранку, то й до вечора.
Бувши день, буде і ноч, а бувши ноч, буде і день.
День блисне, а три кисне.