Домашнє тісто. 500 рецептів

Чимало господинь думають, що приготувати дріжджове тісто складно, але ж насправді це просто, особливо якщо вам відомі деякі секрети.

Для приготування найкраще використовувати свіжі дріжджі, а не сухі. Придбати їх можна у будь-якому супермаркеті, магазині або на продуктовому ринку. Треба обов’язково перевіряти термін придатності. До того ж, дріжджі не мають бути вологими.

Якщо в тісто плануєте додавати багато здоби – цукру, яєць, масла, йому важко підніматися. У таких випадках дріжджів необхідно додавати більше. Наприклад, коли яєць у тісті немає, то потрібна половина пачки дріжджів із розрахунку на 1 кг борошна, якщо яєць у тісті 3–4 шт., то дріжджів знадобиться ціла пачка.

Під час замішування дріжджового тіста треба пам’ятати, що воно боїться перепадів температури і протягів. Тому вікна на кухні у момент його приготування мають бути закриті, а щоб процес бродіння йшов швидше, посуд з опарою можна помістити в теплу воду або в теплу (30–40 °С) духову шафу. Якщо в рецепті написано: «розтопити масло», спочатку потрібно розтопити його, остудити, а вже потім додавати до тіста. Краще за все використовувати продукти кімнатної температури.

Борошно потрібно обов’язково просіювати, тоді вироби з дріжджового тіста завжди будуть пухкими й однорідними. Найпростіше просіювати борошно у великий посуд або на чистий стіл, зробити в гірці борошна заглиблення і додати інші продукти.

Щоб дріжджове тісто стало еластичнішим, не прилипало до рук, можна додати в нього трохи олії без запаху.

У дріжджове тісто необхідно класти сіль, незалежно від того, солодкі ви пектимете пироги чи ні.

Готуючи опарне тісто, пам’ятайте: тільки тоді, коли опара збільшиться в об’ємі приблизно в два рази і на поверхні з’являться тріщинки, можна додавати усі інші продукти за рецептом.

Дріжджове тісто необхідно ретельно вимішувати, і краще за все робити це руками. Якщо важко місити тісто упродовж усього процесу, то можна спочатку скористатися міксером, а потім місити руками. Тісто, вимішене руками, завжди ніжніше, м’якіше і з більш насиченим смаком.

Після вимішування тісто необхідно обминати кілька разів, потім сильно ударити об стіл. Це збагачує тісто киснем і позбавляє зайвого вуглекислого газу. Як правило, 2–3 обминань достатньо.

Щоб визначити, чи готове дріжджове тісто для розкочування, потрібно натиснути на нього, щоб з’явилася вм’ятина. Якщо впродовж 5 хв її ще видно, тісто піднялося максимально, можна готувати з нього вироби. Якщо ямка швидко вирівнялася, тісту треба дати час піднятися.

Щоб вироби добре підходили, розкочувати тісто необхідно тільки в один бік, а не в різних напрямках. Якщо в рецепті значаться родзинки, горіхи, чорнослив, цукати, їх додають у тісто тільки після того, як воно піднялося і його обім’яли. У відкритих пирогах фруктову начинку краще посипати цукром після випікання, інакше з неї витече сік. Щоб уникнути витікання соку, можна заздалегідь посипати фрукти крохмалем.

Звичайно, найголовніший секрет дріжджового тіста – гарний настрій господині. Чомусь тісто відчуває настрій людини, що готує його.

Дріжджове тісто – це основний вид тіста для приготування безлічі виробів. Воно буває двох видів: опарне і безопарне. Безопарне готувати швидше і трохи простіше, але вироби з опарного пухкіші й буквально тануть у роті.

Далі ви зможете ознайомитися з рецептами як опарного, так і безопарного тіста і вибрати рецепт до душі.