Передмова
Лист з HARVARD UNIVERSITY
У перше цей лист Омеляна Пріцака Івану Драчу оприлюднюємо в нашій книзі.
(Академік Пріцак (1919–2006) – автор близько 1000 наукових праць зі сходознавства та історії України. Зокрема, «Караханідські студії», «Староболгарський список князів», «Підстави тюркської філології», «Хазарсько-єврейські документи X століття», «Слов'яни і авари», «Походження Русі», «Що таке історія України?», «Історіографія та історіософія Михайла Грушевського», «Шевченко-пророк» – Вікіпедія)
HARVARD UNIVERSITY
21.10.67
Дорогий друже,
Приблизно рік тому я мав щастя познайомитися з Тобою особисто. З огляду на деякі обставини – я не був дуже добрий кореспондент. Хочу тепер ним стати.
Справа в тому, що, як Ти певно знаєш, у моїй пропозиції – відповіді Нобелівському комітетові – я назвав Тебе. (Точніше кажучи, я пропонував літературну нагороду за рік 1967 призначити трьом українським поетам: Тичині, Тобі та Ліні). У міжчасі помер Тичина, а комітет прийняв інше рішення. Тепер мої руки
розв'язані. Моя пропозиція перейшла до актів – і, може, колись хтось писатиме про це дисертацію…
Із преси знаю, що Ти побував в Італії, та що вона (Італія!) викликала сильне вражіння.
Я все ще борюся зі «Словом» (дослідження «Слова о полку Ігоревім. – Авт.), та боротьба уже в останній стадії. Сподіваюся незабаром переслати Тобі цю болісну книгу.
Як матимеш час написати, буду дуже вдячний. Також пригадую Тобі, що я збираю із завзяттям колекціонера поштових марок усе, що написане Іваном Драчем.
Сердечний привіт від…
(далі – підпис Омеляна Пріцака – Авт.) + сім'я та спільні друзі.
Розділ перший
«Шевченко впав мені з неба»
Село Теліжинці – харитинка – Уолл-стріт – «Любов і ненависть», 17 жовтня 1936 – 8 травня 1951-1953
У 1936 році народився український поет. Кіносценарист. Драматург. Перекладач. Мислитель. Політик. Людина – жанр. Народився Іван Федорович Драч. Народився той, хто 13 липня 1990 року припинить Третю світову війну. «Холодну війну». У 1990 році ядерний потенціал України був третім після СРСР та СІЛА. Англія, Франція на фоні України виглядали смішно. Мій товариш перекладав з англійської американцям, які допомагали незалежній Україні руйнувати підземні шахти для балістичних ракет. Атомні заряди в степах України здатні були 1001 раз винищити все живе на землі. Виявляється, одна з цих армад оточувала Вінницю. Там, де Гітлер 1942 року заснував свою ставку.
У лютому 36-го в'язень соловецьких таборів Євген Плужник гине від сухот: «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і помру». Миколу Зерова етапують на Соловки у червні. На нарах завершує переклад «Енеіди» Вергілія. «Особлива трійка» УНКВС по Ленінградській області 9 жовтня засудила Зерова до страти.
У червні 36-го в Берліні агент Сталіна Судоплатов зустрінеться під виглядом підпільника з УРСР з лідером українських націоналістів Коновальцем. Зерова розстріляють в 37-му Судоплатов за сприяння чекіста Маклярського підірве Коновальця в центрі Роттердама в 38-му.
У селі Теліжинці 17 жовтня заплакала новонароджена дитина, хлопчик. Федір Мефодійович і Тетяна Мамонтівна похрестять сина. Дістане ім'я Іван. Федір Драч народився 24 березня 1888 року. Тетяна Драч – 12 січня 1897 року. Батько проживе 80 років. Мати – 90 років.
В мого роду – сто доріг,
Сто століть у мого роду.
Вичовганий старий поріг
Старій бабі в нагороду,
Сива стежка в сто доріг
Розлітається од хати…
(«Балада роду»)
Якщо з Києва вирушити в Теліжинці, то дорога проляже за мальовничими П'ятигорами, за Тетієвом. Тетіїв – за вісім кілометрів від села. У 1185 році літописці згадали про це місто, що на південний захід від Києва. Його назвали начеб на честь половецького князя Тетія. Теліжинці ведуть свій родовід з середини XVI століття. Десь тоді на берегах мілководної, неширокої річки Роська спинили своїх волів наші предки. Розвантажили майно зі своїх теліг. Та й заснували Теліжинці. їх звабили плодючі чорноземні рівнини. Багата рибою джерельно-чиста вода.
Дзвонкова
Джерельна вода
Холоднюча, аж сиза
(«Просто вода»)
Затишна місцина, де сонце котить колесом коліс. Місцеві легенди твердять, ніби в давнину, поряд, колись існувало грецьке поселення. І одного недоброго дня із заходу, з чорного лісу вилетіла кіннота кочівників та зрівняла із землею мирний поліс.
Так само безжалісно зруйнувала світ патріархальної України радянська влада. Половина теліжинців померли від голоду в 1932–1933 роках: «Мої батьки в ті часи втекли в Дагестан, а потім повернулися. Я вже народився як «кавказький протест».
Коли маленький Іван побачив світ, його родина, земляки ще не вірили у свій порятунок в пеклі колективізації. Та ще не уявляли, які випробування очікують на них Батькові новонародженого в післяреволюційному розкардаші навіть прізвище обрізали. Був Сушко-Драч. Як і його брат, кавалерист Тихон. Сушко одного разу якийсь червоний несумлінний чиновник не переписав. Лишився Драч. Символічно, як вважає Микола Жулинський. Саме такий виріс у Федора син, як той кущ – драч, колючий, невклонимий та незламний: «Осінній Драч з вогненним жалом весняної кропиви».
Мама Івана була дуже обдарована, знала багато пісень, оповідань. Була неписьменною. Вишивала.
