Казка про Рудого і Квашеного

Казка про Рудого і Квашеного
О книге

Елен Беатрікс Поттер (1866—1943) – популярна англійська дитяча письменниця й талановита художниця. Скільки себе пам'ятала, вона завжди любила малювати, а ще любила тварин і без кінця малювала саме їх. У її малюнках пухнасті звірятка обзаводилися іменами, модно одягалися, одружувалися, мали дітей… Так поступово складався неповторний стиль прекрасної художниці. Пізніше Поттер почала писати про своїх вихованців дивовижні історії. її чарівні казки про звірят, милі та добрі, з чудовими малюнками, люблять діти і дорослі у всьому світі, їх перекладено 35 мовами.

До цієї книжки увійшли казки про котів: «Казка про Тома Кошеня», «Казка про Рудого і Квашеного», «Історія про міс Манюню», «Котячий рулет» та «Казка про пиріг і форму для випічки». Вони проілюстровані малюнками самої Беатрікс Поттер.

Це новий переклад українською всесвітньо відомих казок.

Читать Казка про Рудого і Квашеного онлайн беплатно


Шрифт
Интервал

Казка про Тома Кошеня

Присвячується всім пустунам, особливо тим, що люблять забиратися на мур навколо мого саду



Жили-були собі троє кошенят, а звали їх Пушинка, Том Кошеня і Манюня.

У них була чудова м’якенька шерстка – справжні маленькі шубки! І вони любили борюкатися на крильці й гратися у пилюці.




Але одного дня до їхньої мами місіс Табіти Хап мали прийти гості на чай. Отож вона покликала дітей у дім, щоб вимити й одягти їх перед приходом вишуканого товариства.



Спочатку вона умила й витерла їм обличчя (це на малюнку Манюня).

Потім вичистила щіткою їхнє хутро (а це Пушинка).

А після того розпушила їхні хвостики й вусики (а тут уже Том Кошеня). Том був страшенно вередливий і дряпався.



Місіс Табіта Хап одягла на Манюню й Пушинку чисті фартушки й платтячка з мережаними комірцями. А потім подіставала всілякі нарядні, але незручні одежинки з усіх скринь і комодів, аби гарно вбрати свого сина Томаса.

Том Кошеня був товстуном та ще й нівроку підріс, тож кілька ґудзиків відлетіли відразу. Мама мусила попришивати їх назад.



Коли усі троє кошенят були готові, місіс Табіта необачно відправила їх гуляти в садок, аби вони не заважали їй готувати гарячі тости з маслом.



– Тільки ж дивіться не забрудніть свої платтячка, дітки! Тепер мусите ходити на задніх лапках. І тримайтеся подалі від бруднючої ями з жужелицею, і від Курочки Саллі, і від свинарника, і від Качок-О’Зерних!



Манюня і Пушинка пішли по садовій стежці невпевненим кроком. Зрештою вони наступили на свої фартушки і гепнулися носами в траву.

Коли вони піднялися, на їхніх платтячках було по кілька зелених плям!

– А давайте видряпаємося по купах каміння й усядемося на садовому мурі, – сказала Манюня.



Вони повдягали свої фартушки задом наперед, і полізли вгору – стриб-скок з каменя на камінь. Біле мереживо з плаття Манюні відірвалося й упало вниз на дорогу.

А Том Кошеня зовсім не міг стрибати, оскільки мусив ходити на задніх лапах та ще й у штанях. Він продирався вгору по камінню поступово, ламаючи стебла папороті й сіючи ґудзики направо й наліво.



Том був геть змучений, коли нарешті вибрався на верх муру.

Манюня й Пушинка намагалися зібрати його докупи. Його капелюх злетів з голови, а ґудзики повідривалися всі до решти.