Моя неймовірна подруга

Моя неймовірна подруга
О книге

Чи існує жіноча дружба? Ніжна Елена й запальна Ліла зростають на вузьких вуличках робітничого району Неаполя. На дворі 1950-ті, і світ не надто приязно ставиться до подруг-розумниць, які вирішили за будь-яку ціну розбагатіти й вирватися на справжній простір. Вони в усьому будуть найкращі – найрозумніші, найкрасивіші, найпопулярніші. І завжди одна – на крок попереду другої…

Книга издана в 2016 году.

Читать Моя неймовірна подруга онлайн беплатно


Шрифт
Интервал

© Edizioni e/o, 2011

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2016

Моя неймовірна подруга

ГОСПОДЬ:

Приходь сюди безпечно завше,

На ваш-бо рід не маю ворожди;

А з духів заперечення, лукавче,

Ти був мені найстерпніший завжди.

Людина не всякчас діяльності радіє,

Понад усе кохає супокій;

Потрібен їй супутник ворушкий,

Щоб бісом грав і збуджував до дії.

Й. В. Ґете

Список персонажiв

Родина Черулло (родина чоботаря)

Фернандо Черулло, чоботар

Нунція Черулло, мати Ліли

Рафаелла Черулло, яку всі називають Ліною, лише Елена ії називає – Ліла

Ріно Черулло, найстарший брат Ліли, також чоботар. Ріно також назвуть одного із синів Ліли

Інші діти


Родина Греко (родина швейцара)

Елена Греко, яку називали Ленучча або Ленý. Найстарша дитина в родині, за нею йдуть Пеппе, Джанні й Еліза

Батько працює швейцаром у міськраді

Мати, домогосподарка


Родина Карраччі (родина дона Акілле)

Дон Акілле Карраччі, l’orco delle favole

Марія Караччі, дружина дона Акілле

Стефано Карраччі, син дона Акілле, м’ясник у сімейній м’ясній лавці

Пінучча та Альфонсо Карраччі, двоє інших дітей дона Акілле


Родина Пелузо (родина столяра)

Альфредо Пелузо, столяр

Джузеппіна Пелузо, дружина Альфредо

Пасквале Пелузо, найстарший син Альфредо та Джузеппіни, муляр

Кармела Пелузо, яку ще називають Кармен, сестра Пасквале, продавщиця в галантерейному магазині

Інші діти


Родина Капуччо (родина божевільної вдови)

Меліна, родичка матері Ліли, божевільна вдова

Чоловік Меліни, який розвантажував коробки на овочевому ринку

Ада Капуччо, донька Меліни

Антоніо Капуччо, її брат, механік

Інші діти


Родина Сарраторе (родина залізничника-поета)

Донато Сарраторе, провідник

Лідія Сарраторе, дружина Донато

Ніно Сарраторе, найстарший син із п’ятьох дітей Донато та Лідії

Маріза Сарраторе, донька Донато та Лідії

Піно, Клелія та Чіро Сарраторе, менші діти Донато та Лідії


Родина Сканно (родина продавця фруктів)

Ніколо Сканно, продавець фруктів

Асунта Сканно, дружина Ніколо

Енцо Сканно, син Ніколо та Ассунти, також продавець фруктів

Інші діти


Родина Солара (родина власника сімейного кафетерію)

Сільвіо Солара, власник кафетерію

Мануела Солара, дружина Сільвіо

Марчелло та Мікеле Солара, діти Сільвіо та Мануели


Родина Спаньюоло (родина кондитера)

Синьйор Спаньюоло, кондитер у кафетерії Солара

Роза Спаньюоло, дружина кондитера

Джильйола Спаньюоло, донька кондитера

Інші діти


Джино, син фармацевта


Вчителі

Ферраро, вчитель та бібліотекар

Олів’єро, вчителька

Джерачче, професор гімназії

Ґаліяні, професорка ліцею


Нелла Інкардо, двоюрідна сестра вчительки Олів’єро, із острова Іск’я

Пролог

Стерти сліди

1

Сьогодні вранці мені зателефонував Ріно, я спочатку подумала, що він знову хоче попросити грошей, і вже налаштувалася відмовити йому, та причиною дзвінка виявилося інше: він не міг знайти свою маму.

– Як давно вона зникла?

– Вже десь зо два тижні.

– І ти телефонуєш мені лише зараз?

Тон, яким я відповіла, міг здатися йому ворожим, хоча я не була ні розлючена, ні обурена, це був звичайнісінький сарказм. Він спробував перебити мене, але ця спроба була плутаною, зніяковілою, частково на діалекті, частково класичною італійською мовою. Він сказав, що був впевнений, що мама десь вештається Неаполем, як завжди.

– Навіть вночі?

– Ти знаєш, як вона зазвичай поводиться.

– Я це знаю, але два тижні її відсутності тобі здалися нормальними?

– Так. Ти її не бачиш тривалий час, їй погіршало: вона взагалі не спить, заходить, виходить, робить що хоче.

Тож врешті це схвилювало і його. Він усіх опитав, обійшов лікарні, навіть у поліцію звернувся. Ніщо не дало результату, його матері не було ніде. Який же гарний син: здоровий чоловік, сорока років, який не пропрацював жодного дня за все своє життя, займався лише торгівлею на чорному ринку та розтратами. Я собі вже уявляла, з яким заповзяттям він займався пошуками. З відсутнім. У нього немає мозку, і серця, як виявилося, також.

– Вона не в тебе? – раптово запитав.

Мама? Тут, у Турині? Він добре все розумів, але говорив, аби хоч щось говорити. Він, так, він був мандрівником, приходив до мене додому принаймні з десяток разів без запрошення. Його ж мама, яку б я з радістю прийняла в себе, жодного разу в житті не виїжджала за межі Неаполя. Я відповіла йому:

– Ні, вона не в мене.

– Ти в цьому впевнена?

– Ріно, я тебе прошу, я тобі вже сказала, що її в мене немає.

– Тоді куди вона пішла?

Він заридав, і я не заважала цій сцені вдаваного відчаю, штучним схлипуванням, які поступово ставали справжніми. Коли ж він заспокоївся, я сказала:

– Я тебе прошу, хоч раз поводься так, як хотіла б вона: не шукай її.

– Що ти таке говориш?

– Кажу, що чув. Це марно. Вчися жити самостійно і не намагайся розшукувати її й мене.

Я повісила слухавку.

2

Маму Ріно звали Рафаелла Черулло, але всі її завжди кликали Ліна. Тільки не я, я не називала її ні першим, ні другим іменем. Понад шістдесят років вона була для мене Лілою. Якби я назвала її Ліна чи Рафаелла, вона одразу ж подумала б, що наша дружба закінчилася.

Принаймні три десятиліття вона мені говорила, що хоче зникнути, не лишивши й сліду по собі, і тільки я добре розуміла, що саме вона мала на увазі. В неї ніколи й на думці не було втекти, змінити ім’я чи зажити новим життям в іншому місці. Вона ніколи й не думала про самогубство, в неї викликала відразу ідея Ріно зробити щось зі своїм тілом, змусити турбуватися про нього. В неї завжди був зовсім інший намір: вона хотіла щезнути, розсіяти кожну свою клітинку, щоб не лишити по собі нічого. І оскільки я добре її знаю чи, принаймні, сподіваюся, що знаю її, я вважаю, що вона винайшла спосіб не лишити в цьому світі навіть жодної своєї волосинки.



Вам будет интересно