Головні персонажі:
Ґендзі, міністр Двору, Великий міністр, 34–35 років
Асаґао, колишня жриця Камо, дочка принца Момодзоно
П’ята принцеса, сестра імператора Кіріцубо і принца Момодзоно
Третя принцеса, пані Оомія, мати Аої та Удайсьо, дружина Лівого міністра
Юґірі, панич, син Великого міністра, Дзідзю, 12–14 років, син Ґендзі та Аої
То-но цюдзьо, Удайсьо, міністр Двору, брат Аої, першої дружини Ґендзі
Акіконому, колишня жриця Ісе, ньоґо Умецубо, Імператриця-дружина, 24–26 років, дочка пані Рокудзьо і принца Дзембо, вихованка Ґендзі
Ньоґо Кокіден, дочка Удайсьо, наложниця імператора Рейдзея
Принц Сікібукьо, батько Мурасакі
Кумої-но карі, дівчина, юна пані, 14–16 років, молодша дочка Удайсьо (міністра Двору)
Адзеці-но дайнаґон, вітчим Кумої-но карі
Йосікійо, намісник Омі, Сацюбен, прибічник Ґендзі
Кореміцу, намісник Сетцу, Сакьо-но дайбу, прибічник Ґендзі
Танцівниця, Ґосеці, То-найсі-но суке, дочка Кореміцу
Пані Ґосеці, Цукусі-но ґосеці, дочка Дадзай-но дайні, можливо, колишня кохана Ґендзі
Ханацірусато, мешканка Східної садиби, пані Західних покоїв, кохана Ґендзі
Імператор, що зрікся престолу, імператор Судзаку, син імператора Кіріцубо і наложниці Кокіден, старший брат Ґендзі
Імператор, Рейдзей, син Фудзіцубо і Ґендзі (офіційно – син імператора Кіріцубо)
Принц Хьобукьо, Хотару, син імператора Кіріцубо, молодший брат Ґендзі
Велика імператриця, Кокіден, мати імператора Судзаку
Мурасакі, пані із Західного флігеля, 26 років, дружина Ґендзі
Обородзукійо, Найсі-но камі, придворна пані імператора Судзаку, таємна кохана Ґендзі
Пані Акасі, 24–26 років, дочка Нюдо з Акасі, кохана Ґендзі
З початком нового року, коли скінчилася жалоба з приводу першої річниці смерті колишньої імператриці Фудзіцубо, всі придворні в день весняної зміни одягу перейшли на яскравий, такий, що радує очі, а з наближенням свята Камо встановилися приємні ясні дні. Тільки Асаґао, колишня жриця святилища Камо, все ще була сумна й задумана, а її молоді служниці, прислухаючись до шелесту листя багряника в саду, з тугою згадували минулі дні. І саме тоді від Ґендзі принесли листа: «Мабуть, цього року день Обмивання Ви проведете у спокійних роздумах…
Чи сподівались Ви сьогодні,
Що хвилі річкові,
Знов накотившись,
Віднесуть з собою
Ваше вбрання жалобне?..»
Складений неначе офіційний документ, аркуш фіолетового паперу був прив’язаний до гілки гліцинії. Зворушена листом, жриця відповіла:
«Немов учора
Вбрання жалобне одягала,
Та вже настав
День Обмивання.
Який цей світ мінливий…
Усе таке хистке…»
От і все, що вона написала, але Ґендзі, як звичайно, довго не міг відірвати очей від написаного.
Коли закінчувалася жалоба, він подбав, щоб її забезпечили такою кількістю одягу, яка ледь вміщалася у покоях Сендзі, її служниці. Жриця була незадоволена цим, бо не хотіла стати об’єктом людських пересудів. Вона була готова відіслати дари назад, якби лист містив якісь двозначні натяки. Але ж нічого такого вона в ньому не помітила, а тому не було підстав відмовлятися. Крім того, останніми роками Ґендзі часто, коли випадала пристойна нагода, присилав їй подарунки від щирої душі.
Водночас Ґендзі писав зворушливі листи і П’ятій принцесі. «Здається, начебто ще вчора він був дитиною, а от уже став дорослим чоловіком, який про мене не забуває. Його незвичайна краса поєднується в ньому, як ні в кому з людей, з доброю душею», – розхвалювала вона його, і молоді служниці посміювалися. А під час зустрічі з Асаґао П’ята принцеса зауважила: «Здається, пан міністр ставиться до вас вельми приязно, але я не вбачаю в цьому нічого поганого, адже він давно до вас не байдужий. Пригадую, що покійний принц, ваш батько, часто нарікав на те, що розійшлися ваші долі й міністр не став йому зятем. Він не раз скаржився мені на вашу впертість, яка завадила здійсненню його задуму. Поки була жива Аої, дочка покійного Великого міністра, зі співчуття до Третьої принцеси, пані Оомія, я утримувалася від ролі посередниці. Але тепер, коли благородної першої дружини міністра вже немає, що заважає вам згідно з прагненням покійного батька зайняти її місце? У тому, що міністр знову почав шукати вашої прихильності, я бачу знак споріднення ваших доль у попередньому житті».
Роздратована старомодними порадами тітки, жриця відповіла: «Якщо покійний батько завжди вважав мене впертою, то хіба ж я можу підкоритися звичайному житейському глузду?» Відповідь Асаґао була такою рішучою, що П’ята принцеса перестала її переконувати.
Оскільки служниці в садибі Момодзоно, незалежно від звання, також стали на бік Ґендзі, то колишня жриця, перебуваючи у постійній тривозі, запідозрила всіх у змові. А от сам міністр, запевнюючи її в щирості й глибині своїх почуттів, терпляче чекав, що, може, врешті-решт вона стане поступливішою, і, видно, навіть не думав вдаватися до чогось, що могло б образити її гідність.
Останнім часом Ґендзі готувався до проведення обряду досягнення повноліття Юґірі, панича з дому покійного Великого міністра. Спочатку він збирався провести його в садибі на Другій лінії, але потім передумав з жалю до старої пані Оомія, яка, природно, дуже хотіла, щоб місцем проведення був її дім на Третій лінії. Усі дядьки хлопця з материного боку, які, починаючи з пана Удайсьо
