Світове місто Харків
Назва цієї книжки не зовсім звичайна: «Світове місто Харків». Але що це означає? У всьому світі нині понад сто міст називають себе світовими, укладаючи в це поняття насамперед здатність вирішувати питання, що мають значення в глобальному масштабі. Люди, котрі проживають у них, можуть виражати себе, використовувати свої таланти на загальне добро. І водночас світове місто чудово облаштоване, зручне й цікаве для його мешканців і гостей, вирізняється конкурентоздатною економікою, інноваційними технологіями, багатою історією й культурою. Чи може Харків претендувати на таке звання? Відповідь на ці та інші питання ви знайдете, прочитавши книжку, яка не випадково адресована школярам та їхнім батькам. Адже саме прийдешньому поколінню належить продовжувати історію нашого славного міста, яку розпочали 365 років тому перші поселенці – вільні люди на вільній землі. Читачеві надається можливість дізнатися про знакові події, що відбувалися в Харкові від часу заснування і до наших днів. Безумовно ж, у книжку увійшло далеко не все. Але факти, події, люди, про яких оповідається, допоможуть відчути, чим жили в минулому харків'яни, або харківці, як вони себе називали, якими цінностями керувалися в своїх діях і вчинках, яких успіхів досягло місто, котре з повним правом називають інтелектуальною столицею України. Для молодих харків'ян ця книжка стане не лише приводом пишатися своїми земляками й рідним містом, але й допоможе відчути, у чому полягає душа й слава Харкова.
Читать Світове місто Харків онлайн беплатно
Слово до читачів
Дорогі читачі!
Якщо ви тримаєте в руках цю книжку, отже, ви любите своє місто й цікавитеся його історією. Ви, безумовно, знайомі з головними вулицями й майданами Харкова. Із сотень пам’ятників Великому Кобзарю ви вирізняєте саме наш видатний монумент Тарасові Шевченкові – іншого такого нема ніде в світі. Центральний парк імені Максима Горького, вулиця Сумська, Дзеркальний струмінь – це ті перлини, славні місця, які створюють неповторне обличчя Харкова.
І ви, ясна річ, задумувалися: як виникло наше улюблене місто? Скільки йому років? Хто його створював? Які видатні люди тут жили, працювали, училися, споруджували історичні об’єкти, творили музику, писали картини, робили наукові відкриття? Чому Харків називають науковою столицею України?
Щоб відповісти на ці питання, і була написана книжка «Світове місто Харків». Прочитайте її, і місто занурить вас у свою історію, відкриє свої таємниці.
Маю надію, що, читаючи цю книжку, ви так само, як і я, забажаєте не лише захоплюватися величчю й красою нашого міста, але й примножувати його багатства.
Адже де б ви не перебували в майбутньому, чим би не займалися, ви назавжди залишитеся харків’янами. Саме це об’єднує всіх нас, таких різних мешканців столиці Слобожанщини.
З побажаннями успіхів і удачі —
Ваш Володимир Семиноженко, академік Національної академії наук України, почесний громадянин міста Харкова
Скільки років Харкову?
Здавалося б, наука, зокрема й історична, знає чимало. Але, на жаль, не все. Коли з’явилося в заплавині п’яти річок – Лопані, Харкова, Уд, Немишлі (Немишлянки) й Нетечі – місто Харків?
Це було так давно, що вчені й краєзнавці сперечаються про точну дату.
Перша відома історикам письмова згадка про Харків припадає на 1656 рік, коли чугуївський воєвода Сухотін отримав царську грамоту на будівництво укріплень над річкою Лопань.
Офіційною ж датою заснування міста, від якого й ведеться нині його літопис, вважається 1654 рік. Саме тоді тут з’явилися служиві люди для спорудження перших міських мурів, а через два роки Харків став центром воєводства.
Отже, в 2019 році, коли виходить у світ ця книжка, нашому улюбленому місту виповнюється вже 365 років.
В основі міського герба – геральдичний щит, на зеленому полі якого зображені навперехрест наповнений плодами й уквітчаний ріг достатку й оповитий сріблястими зміями кадуцей. Із рогу виглядають червоні яблука, жовті груші й сливи, оранжеві абрикоси й синій виноград.
Зелений колір у геральдиці символізує надію, радість, добробут. Ріг достатку – природні багатства. Кадуцей – неодмінний атрибут античного бога торговців, мандрівників, парламентаріїв Меркурія. Змії довкола кадуцея засвідчують мудрість.
Походження Харкова розглядається і в унікальній монографії Д. І. Багалія і Д. П. Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування», котра писалася понад десять років і вийшла в двох томах-фоліянтах у 1905-му і 1912 роках.
Міста на землях Дикого Поля будувалися як опорні фортеці для захисту від набігів татар. Цікаво, що під Харковом була прокладена система приміщень і підземних ходів для укриття жителів і евакуювання. Частково таємничі підземелля збереглися до наших днів.
Загадка народження міста
Та як же так? Невже наше місто таке молоде? Усього 365 років! Звісно ж, і в Україні, і в світі є міста набагато давніші – на сотні й навіть тисячі років. А давніше місто – давніша і його історія, отже, більше нагод ним пишатися.
Можливо, є сенс зазирнути вглиб століть: чи не мешкали на нашому досить зручному для життя місці ще більш первісні поселенці?
А місцевість справді дивовижна. Три сотні років тому наші річки повнилися рибою, у густих хащах довкола водилася дичина, а столітні дубові діброви давали чудовий будівельний матеріал для спорудження фортеці й житла.
Кожне нове покоління харків’ян ретельно шукає сліди перших засновників рідного міста. І відшукує!
Так, віднайдені документи, у яких іще з 1644 року згадується межиріччя Харкова й Лопані, як землі, що належали чугуївським служивим. У 1653 році сюди прибула перша партія поселенців – 33 особи.
Є підстави думати, що й набагато раніше люди облюбовували ці місця для проживання.
На території нинішнього Харкова віднайдені близько 70 археологічних пам’яток різних епох. Найдавнішій із них – стоянці первісних мисливців кам’яного віку біля станції Основа – 10 000 років. На південному заході, на правому березі річки Уди, знаходиться знаменита пам’ятка археології – Донецьке городище. Тут у другій половині Х століття виникло давньоруське місто Донець, яке згадується в Іпатіївському літописі за 1185 рік у зв’язку з походом новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців.
У 2006 році Слобідська археологічна служба провела розкопки на вулиці Квітки-Основ’яненка, де вчені виявили кераміку, яку датували ХІІІ—ХІV століттями. Це неабияк потішило харків’ян: адже знахідка засвідчувала, що тут спинялися поселенці в добу Золотої Орди. І якщо відраховувати з того часу, то місту вже не менше 600 років.
Та поки що роком народження сучасного міста Харкова наука вважає все-таки 1654-й. І в місті навіть сьогодні є родини, що ведуть свій рід від перших поселенців і, отже, живуть тут із покоління в покоління понад 300 років.
