Британське посольство в Лімі, столиці Перу, висловлює занепокоєння долею видатного натураліста й мандрівника сера Пола Холбрука.
П’ять місяців тому сер Пол на трьох човнах вирушив із Пуерто-Мальдонадо (адміністративного центру найбіднішого та найменш заселеного регіону Мадре-де-Діос) угору по Ріо-де-лас-П’єдрас. В експедиції його супроводжували колега з Австралії біолог Кетрін Муні, перуанець-провідник, а також десять (за іншими даними – п’ятнадцять) носильників із племені мачігуенга. Мета експедиції, підготовку до якої широко висвітлювали британські й американські ЗМІ, полягала в пошукові рудобородого тіті – невеликого примата, чиє існування до сьогодні науково не підтверджено. Низькоякісну фотографію мавпи, нібито зроблену дроворубами в лісах крайнього заходу Бразилії влітку 2002-го (на цей момент єдине зображення рудобородого тіті), спеціалісти вважають знімком сумнівного походження. Втім, сер Пол переконаний в існуванні примата й не раз заявляв, що бачив його 2006-го в колумбійській частині тропічних лісів Амазонії. Британець також наголошував, що ці милі бородаті створіння перебувають на межі вимирання – їхня популяція не перевищує 250—300 особин, – тож їх потрібно рятувати.
Кетрін Муні вирушила в ліси Мадре-де-Діос, сподіваючись розшукати Martialis heureka, особливий вид мурах, які, за її припущенням, дожили до наших часів від крейдяного періоду. 2000 року в околицях містечка Манаус (Бразилія) Муні знайшла всього трьох представників цього виду. На жаль, мертвими. Через незвичайний вигляд цих комах уже вважають належними до окремої підродини.
Експедицію було чудово оснащено.
Першими на сполох забили, як не дивно, колеги Кетрін Муні з австралійського відділу Міжнародного товариства збереження природи (Conservation International), розташованого в Сіднеї, тобто за тринадцять тисяч кілометрів від Перу. Технічні засоби давали змогу Холбруку та Муні виходити на зв’язок; також за допомогою GPS-локаторів на сайті www.saveredbeardedtiti.com можна було стежити за пересуванням експедиції у джунглях. Зв’язок із науковцями обірвався більше ніж місяць тому – 5 червня.
Професор Норман Хенке, який до останнього відстежував просування експедиції з координаційного центру в Сіднеї, пояснив «The Daily Telegraph», чому не здійняв тривогу раніше:
«У цьому немає нічого дивного. Зв’язок часто втрачають. Пол і Кетрін опинилися в агресивному середовищі, де немає можливості купити нові акумулятори або занести передавач до майстерні з ремонту радіоапаратури. Може, розрядилися батареї, може, під час переправи намокли акумулятори, а може, щось сталось із передавачем. Будь-що могло трапитися. Проте GPS-маяки працювали, експедиція рухалась, а отже, я знав, що з ними все гаразд».