© Сергей Борисович Александров-Снегирь, 2017
ISBN 978-5-4490-0164-1
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Звернення до моiм читачам i слухачам моiх пiсень
Дорогі друзі! Кількість моїх читачів тільки на сайті Проза.ру досягає 45 тисяч. На сайті Стихи. ру понад 15 тисяч читачів. На сайті neizvestniy-geniy. ru більше 2 мільйонів переглядів.
І на сайті chitalnya. ru понад 15 тисяч переглядів. Крім того, ви можете послухати мої пісні в авторському виконанні в соціальних мережах: Вконтакте, Фейсбук, Одноклассники.ру; Мой Мир. У Твіттері у мене більше ста тридцяти тисяч постійних читачів з Китаю, Малайзії, Південної Америки, Австралії, США, Канади, Японії, України, Росії. Значить я цікавий і потрібний вам? Напишіть!
(Александров-Снегирь С. Б. – психіатр-нарколог, автор-виконавець понад ста пісень, автор понад тисячі гумористичних оповідань і мініатюр, батько двох синів-докторів.)
За тих, хто там!
Хлопці, не стріляйте в своїх!
Я, як має російські та українські корені людина, несу відповідь за те, що діється на моїй Україні!!! І я плачу!
«Оженівся дурний, та взяв біснувату…
Та не знали, що робити – підпалили хату…» – українське прислів'я.
Клята москальска мова. (Епізод перший)
У 2001 році з нами на пляжі в Криму весь день купалися туристи із Західної України (судячи з номерами автомобілів – Івано-Франківск).Одна жінка і дитина відрізнялися особливо білою шкірою, зовсім не пошкоджене засмагою. Тим не менш вони знаходилися на пляжі протягом всього дня. Ближче до обіду я, по докторській доброті, підійшов до них і говорю суржиком: – Шановна пані! Вибачтэ мене! Але вам і дитині потрібно вже ховаться в тінь!
Так як шкіра (шкіра) у вас і дитини вже рожева (рожева) … Інакше до вечора будуть проблеми: всі покроетесь бульбашками! Будь ласка!
Пожалійте немовленка (дитини)!
Жінка пирхнула як кінь, показавши повну відсутність інтелекту. Потім вона харкнула в мою сторону і заявила: – Я вашу кляту москальску мову не розумію!
Всі дні, що залишилися ми їх більше не бачили… Напевно, вони лікувалися всією родиною від сонячних опіків… В принципі, покарання для неї справедливий. Але дитину шкода!
Не треба нас дурити. (Епізод другий)
На роботі Швидкої Допомоги в Москві пізньої ночі мене викликали до полковника російської армії. Він виявився уродженцем східної України, з Донбасу. Я йому лікувати напад миготливої аритмії, запобіг інфаркт. Поки я з ним якшался, його паночка-жінка все коментувала мої дії і поведінку чоловіка, як заклопотана… Вона мені цілком сповідалася. За рахунок чоловіка паночка все життя не працювала ніде ні одного дня!