18+: Парафрази й переклади. Книга 2

О книге

У виданні зібрані парафрази й переклади еротичних текстів майстрів слова різних часів з різних країн світу. Ці твори мають загалом схожу долю – свого часу їх забороняли, знищували, не допускали до читача. Авторів, ілюстраторів, друкарів переслідували, вони змушені були виїздити за кордон, декого навіть ув'язнили. Проте написане пером збереглося, було видрукуване, дійшло до наших часів.

Якщо тексти друкувалися іншими мовами, вони мають повне право побачити світ українською. Отже, в українського читача є чудова нагода насолодитися еротичними творами Апулея, Вольтера, Джефрі Чосера, Джованні Боккаччо, Маргарити Наваррської, Михайла Могилянського, Олександра Афанасьєва, Олександра Купріна, Михайла Лєрмонтова, Івана Буніна, Олександра Пушкіна та Олексія Кононенка.

Автор

Олексій Кононенко

#Эротика и секс #Эротическая литература #Легкое чтение

Читать 18+: Парафрази й переклади. Книга 2 онлайн беплатно

Шрифт

Интервал

…Найнебезпечніше у людини зовсім не статевий орган – він завжди одноманітний і сумирний реакціонер, а думка – ось повія, і навіть гірше неї: вона блукає обов’язково там, де її зовсім не потребують, і віддається лиш тому, хто їй нічого не платить!
Андрій ПЛАТОНОВ
Сміттєвий вітер (1934)

Михайло Могилянський

Наречена

Кондуктор не запалював свічок,

В тісне купе темрява заповзала,

Стемніле небо в кліпанні зірок…

Повіки важчали… на очі майже впали…

Терпка одноманітність теплих мрій,

Таке ж одноманітне торохтіння…

Аж раптом сон кудись майнув з-під вій,

Напав неспокій, до головокружіння.

Ледь голову звела… у серці щем…

Ще вдень відчула дивний пильний погляд…

З кутка навпроти знову блиск очей,

Мов троє їх: лиш він, вона і поїзд.

Сусідці випадковій вільно вдень

Про скорий шлюб безпечно торочила,

Що наречений на перон прийде,

Що іспити на курсах закінчила…

Навпроти ж – легкий усміх в бороді,

Пухкі і ніжні губи, мрійні очі.

Зійшла сусідка… поїзд в ніч летів…

Боялася і не боялась ночі…

Коли в купе залишились удвох

В темря́ві – почувалась сміливіше.

Неспокій зник, пропав переполох,

Ховалася в утомі, як у ніші.

Пронизливий гіпноз очей палких

Оволодів підвладно, невідступно.

Даремний рух відбитися од них…

Згадалося: ще ніч – і буде шлюбна…

Не думалось про шлюб… То дивна річ!

Про нареченого… набігли нові хвилі.

Тривога потонула… ось і ніч…

Противитись очам його не в силі…

І радо підкорялась владі тій,

Коли він взяв тремтячу руку тихо.

І на руці цілунок затремтів,

І тіло охопила дивна втіха.

Гарячих поцілунків теплий рій

На руку сів… десь кроки залунали…

Запалені свічки… кондуктор… збій

Лише на мить… і знов нашестя шалу.

Без перепону віддана, без слів,

В його руках усе – душа і тіло…

Локомотив протяжно засвистів…

Напівпритомна в тиші затремтіла…

– У місті N., – кондуктор сповістив, —

Зупинка…

Перед нею на колінах…

Цілунками її обличчя вкрив:

– Ми сходимо удвох… це неодмінно…

Покірна в щасті… волі – ні на гріш…

Накрили хвилі радості невпинні…

Пасивна і знесилена, хоч ріж,

Належала йому, немов рабиня.

Зійшли з вагона в пахощах весни.

Акації… жасмин… дощу дрібнота…

Травнева ніч… у світі лиш вони.

І екіпажем, хоч готель навпроти.

Сиділа тихо… міцно пригортав…

Неначе оловом все тіло налилося…

Аби лиш хоч на мить спочити дав…

А потім вже нехай би все збулося.

Вона на другий поверх ледь зайшла…

Нарешті номерний послав постелю…

Аж раптом – диво дивне – стався злам,

В ній дика хітка проросла із лелі.

Немов шаленство вдарило крилом,

Неначе вихор, пристрасть налетіла…

Утоми миттю як і не було,

В очах – жага, енергія і сила.

Зірвала одяг і білизну теж…

Ледь незнайомець поспівав за нею…

Вона в безодню пристрасті без меж

Пірнула вся, і тілом, і душею.

Мов у пропасниці, дівчи́на віддалась —

Скажена оргія, обійми, шепіт, крики.

Достоту раюванням обпилась,

Вливаючи жагу у чоловіка.

Заснув нарешті. Ранок у вікно.

Легенько встала. Швидко одягнулась.

Все, що було, – було примарним сном,

Приснилося – привиділось – забулось.

По аркушу пробіглась олівцем:

«Спасибі. Не шукай. Прощай навіки…»

Хотіла йти. Схилилася тихцем.

В уста поцілувала чоловіка.

Всміхнулась… Вийшла… По світах – весна…

Гучний пташиний хор святкує днину…

Депешу: «Їду», – жениху, щоб знав…

До потяга лишалось з півгодини.

Умилася в уборній. Кава. Все —

Ось поїзд. До канапи. Не вагалась.

Лиш прилягла – в безодню сон несе.

У сні чомусь безвинно посміхалась.

І день, і ніч летіли в небуття…

Маленька станція в степу згубилась…

Раділо сонце буйності життя…

Вервечка поїзда на хвильку зупинилась.

Серед зеленої святкової краси

Перон і будка, сонечком умиті,

Четвірка кóней в екіпажі – зиск,

І парубок з букетом білих квітів.

В обіймах тиші, світла і тепла,

Вуста несуть усмішку променисту —

Облита сонцем наречена йшла

До нареченого… і непорочна й чиста.

Олександр Купрін

Суламіф

Поклади ти мене, як печатку на серце своє,
як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть,
заздрощі непереможні, немов той шеол,
його жар, жар огню, воно полум’я Господа!
Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють!
Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому,
то ним погордили б зовсім!..
Пісня над піснями.
Укранський переклад Івана Огієнка

Цар Соломон надбав достойну славу

І вдома, і за межами держави.

Про мудрість і красу, про пишність двору

Відверто гомоніли всі світи.

Правдиві й неправдиві поговори…

А цар не мав ще й сорока п’яти.

Летіли дивні про царя новини

Далеко за кордони Палестини.

В Ассирії, в Єгипті, у Таврізі,

На островах, на берегах морів,

В Фінікії, у горах і в пониззі

Йому подібних не було царів.