– Послухайте, друже мій, чого хочуть всі ці люди?
– Грошей, звичайно, грошей.
– Тож дайте їм грошей! Ви ж можете все!
– Так, я міг би, але що це змінить?
– Вони отримають те, чого хочуть!
– Чого ж вони хочуть?
– Та ви самі щойно сказали. Грошей!
– О ні, вони помиляються. Якщо я дам їм грошей, вони збагнуть, що це нічого не вирішило.
– Чому?
– Замість того, щоб працювати старанніше, вони побіжать купувати всілякі непотрібні дурниці.
– Стривайте, але торговці й виробники зрадіють, вони продадуть усе, що мають, і…
– І підвищать ціни. Коли ти бачиш чергу, а продукції бракує, то підвищуєш ціну, бо за твоїм продуктом полює забагато грошей.
– Але ці люди встигнуть купити те, про що мріяли!
– Можливо, перші з них. Перші завжди збирають вершки. Останнім або нічого не лишиться, або буде надто дорого й не вистачить навіть тих грошей, що ми їм дамо.
– Але хоч частина з них розбагатіє?
– Ненадовго, потім всі стануть біднішими.
– Але хіба в нас є вибір? Вони гамселять у двері, вони їх виламують, вони розірвуть нас на шматки!
– Так, людина в розпачі робить безглузді вчинки, хоч і в інших станах вона робить їх із завидною регулярністю.
– Чого вони хочуть?
– Покарати нас. І знайти гроші. Вони борються з несправедливістю.
– Слухайте, тож поясніть їм, що гроші тут не допоможуть, так?
– Так, гроші – це завжди наслідок, а не причина. Я багато можу розповісти про це – не знаю лише, чи встигну, бо двері вже тріщать. Навряд чи зможу переконати їх. Адже люди, як правило, впевнені у своїй правоті. Хоч я економіст і багато знаю про гроші.
– Економіст? А хто такі економісти?
– Так відразу й не відповіси. Загалом це люди, що займаються економікою.
– Так, це багато що пояснює. Ціную ваш сарказм. І що таке економіка?
– Якщо я відповім, що це те, чим займаються економісти, вас це влаштує?
– Ні, не влаштує.
– Добре, тоді розповім докладніше. Адже ми всі займаємось економікою, навіть якщо не усвідомлюємо цього.