Котономіка, або Як коти економіку будували

Котономіка, або Як коти економіку будували
О книге

У такі давні часи, що їх ніхто не пам’ятає, між кішками й людьми спалахнула справжня ворожнеча. Тож комусь доведеться піти… Та чи зможуть коти прожити без людей? А чому б і ні, якщо вчитимуться давати собі раду: добувати їжу, будувати житло, захищатися від ворогів та й загалом думати про розвиток і майбутнє. Проте з’ясувалося, що встановлені в котячій країні порядки подобаються далеко не всім. Хтось прагне порядку, а хтось – творчості, хтось працює абияк, а в когось – купа завзяття й енергії. Тож недовго чотирилапі протрималися однією спільнотою: згодом різні групи котів і різні системи почали між собою змагатися. Хто з них переможе? Яка модель розвитку доведе свою життєздатність? Ще ніколи економіка не була такою захопливою! Бо це – КОТОНОМІКА – неймовірна історія про котячу країну Кеторію, що знайомить зі світом бізнесу, торгівлі, грошей, навчає, як взаємодіяти задля досягнення успіху та спільної вигоди.

Книга издана в 2020 году.

Читать Котономіка, або Як коти економіку будували онлайн беплатно


Шрифт
Интервал

Серія «Шкільна бібліотека української та світової літератури» заснована у 2010 році


© О. Геращенко, 2020

© О. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2020

© А. Овчарова, ілюстрації, 2020

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010


Шерпон потрапляє в халепу


Десь у далекому Непалі, високо в горах, заховалася від людського ока дивовижна місцина, населена веселими, прудкими, граційними кішками. Нікому про неї не було відомо.

Чому ж люди, які підкорили собі найвіддаленіші куточки землі, не змогли віднайти цей край? Відповідь проста: його надійно сховала велетенська гора Мачапучре, що піднеслася за хмари і на вершину якої жодного разу ніхто з людей не піднявся. З одного боку гори мирно жили корінні непальці та тибетці – вони будували дерев’яні будиночки, вирощували рис і випасали на полонинах гірських корів – яків, що давали їм молоко й хутро.

Так тривало їхнє життя з покоління в покоління. Однак технічний прогрес, хоч і з великим запізненням, все-таки дійшов до гірських поселень: не так давно там запрацювали мобільний зв’язок та інтернет. Щоправда, місцевим жителям особливо не було куди телефонувати, а інтернет вони сприймали наче казку, в якій розповідається про події, що відбуваються десь в інших галактиках. Адже для тутешніх людей світ закінчувався горою Мачапучре, тож багато хто гадав, що за нею живуть боги, які керують життям у всьому всесвіті.

Місцеві жителі свято дотримувалися традицій, які залишили їм предки. Так, в давніх непальських легендах ішлося про те, що колись дуже-дуже давно поруч з людьми в мирі й злагоді жили величезні коти, які вміли розмовляти. Господарі осель щедро ділилися з чотирилапими молоком, а ті в подяку полювали на гризунів, від яких потерпав врожай рису.

Непорозуміння між кішками й людьми почалися, коли настав дуже голодний рік. Молока було замало, тож люди почали давати кішкам його значно менше, так само й іншої їжі. Ті своєю чергою повадилися красти з осель все їстівне, що вдавалося знайти. Ситуація набувала дедалі загрозливіших масштабів, й незабаром стався вибух.

Одного дня доволі вгодований і, очевидно, через це повсякчас голодний кіт Шерпон почув смачнючий запах курки, яку смажила старенька непалка Неола. Муркотун аж слинки ковтав під її будинком. Заплющивши очі, він мрійливо уявляв, як підрум’янені шматочки курятини тануть у роті.

У той момент він наче перетворився на сновиду, й лапи самі понесли його на кухню саме тоді, коли Неола перевернула курча і пішла собі в справах. Шерпон наблизився до плити, й теплі потоки повітря, насичені неймовірними пахощами, з подвійною силою огорнули його. Але, як ми вже зазначали, Шерпон був доволі гладким котом, тож дострибнути до пательні з куркою було для нього надважким завданням.

– Бог усіх котів, допоможи мені! – вигукнув він і, зібравши всі сили, стрибнув угору.

Широко розплющеними очима Шерпон бачив, що бажана курка, яка так смачно шкварчала на пательні, ставала дедалі ближчою. У цей момент він, зібравши докупи всю свою енергію, просто-таки летів!

«Зараз я схоплю кігтями курячу ніжку й приземлюся з нею. Мур-няв! Шерпон – дуже вправний кіт! Він швиденько вискочить з куркою надвір, там знайде затишну місцинку й матиме чудову вечерю в цьому голодному світі!» – подумки планував він.

– Ах ти ж паскудо куцохвоста! – Раптом почув він істеричний вигук. А вже за мить пані Неола схопила табуретку.

Тим часом Шерпон саме долав найвищу точку свого стрибка. Він намагався одним оком тримати в полі зору господиню будинку, а другим шукав курку на пательні.

«Так і косооким стати можна», – промайнула думка в його голові. З останніх сил він ледь дотягнувся до курки, дряпнув по ній кігтем, а сама лапа враз опинилася на розпеченій пательні.

– Чау-бау-вау-няу!!! – заволав Шерпон і, вже падаючи вниз, стрімко рвонув лапу на себе, зачепивши при цьому пательню.

Тож на дерев’яну підлогу вони приземлились усі разом. Причому недосмажена курка й пательня, торкнувшись твердої поверхні, спочатку синхронно підскочили вгору, а потім, зробивши карколомний пірует, почергово попадали на Шерпонову голову. Пательня підскочила вище, тому накрила собою курку.

За мить до цього Шерпон роззирався навсібіч, намагаючись оцінити ситуацію й намітити маршрут втечі, тож, не очікуючи на таке жахливе завершення своїх райдужних планів, заволав не своїм голосом, адже курка була гарячою, як і розжарена пательня. А тут ще й пані Неола із вигуком «Кияк!» пожбурила в нього важкою табуреткою так, ніби це були змагання з боулінгу.

Все, що встиг зробити Шерпон, це миттєво розпластатися на підлозі. Це його врятувало. Табуретка збила з його голови пательню й курку, не торкнувшись самого кота. Пані Неола не могла з цим змиритися, тож, вигукнувши щось нерозбірливе, потяглася по другу табуретку. Однак Шерпон, остаточно зрозумівши, що справи кепські й потрібно рятувати власне життя, а не думати про курку, стрімголов кинувся до дірки, яку побачив у стіні. Його голова миттєво опинилася за межами хати, де на нього йшло справжнє полювання, проте задня частина застрягла в дірці й ніяк не хотіла пролазити.

– Нумо, дупо, не гальмуй, – шепотів Шерпон, щосили шкрябаючи по землі передніми лапами.



Вам будет интересно