Лілі Марлен
О книге
Сергій Жадан (народився 1974 р.) – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Автор кількох книг віршів та прози. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Депеш Мод» (2004), «Цитатник» (2005), «Anarchy in the UKR» (2005), «Гімн демократичної молоді» (2006), «Капітал» (2006), «Марадона» (2007), «Ефіопія» (2009). «Лілі Марлен» поєднує в собі вибрані вірші з додатком нових, ще не друкованих поетичних текстів та кількох есеїв. Поезії присвячені внутрішнім переживанням ліричного героя та його спробам знайти порозуміння з іншими людьми. Вибір текстів не є випадковим – у кожному з них говориться про можливість чи неможливість любові як такої, що дає право автору назвати свою нову поетичну збірку книгою любовно-соціальної лірики. «Лілі Марлен» є спільним проектом Сергія Жадана та фотографа Ігоря Нещерета, котрий проілюстрував вірші своїми роботами.
Книга издана в 2009 году.
Автор
Читать Лілі Марлен онлайн беплатно
Шрифт
Интервал
Книга нових та вибраних віршів
* * *
Біля казарми,
Перед ворітьми
Ще стоїть ліхтарня
І світиться з пітьми.
Так віриться, що ми прийдем
Стояти знов під ліхтарем,
Як вперш, Лілі Марлен.
Наші з тобою тіні
Зливалися в одно.
Чуття наші неспинні —
Це ясно вже давно.
Хай бачать всі, як ми прийдем
І станемо під ліхтарем,
Як вперш, Лілі Марлен.
Озвалася сторожа
І пролунав відбій.
Хоч покарати можуть,
Я, друже, мчу мерщій.
Сховай в душі прощальний трем.
Як вірилось, що ми підем
Удвох, Лілі Марлен.
Кроки твої знає,
Й твою поставу теж.
І щодня згорає,
Мене забувши все ж.
І мусив я терпіти щем —
З ким ти стоїш під ліхтарем
Разом, Лілі Марлен?
В тихому тумані,
Наче уві сні,
Ті вуста кохані
Бачаться мені.
Коли тумани ляжуть ген,
Я стану знов під ліхтарем,
Як вперш, Лілі Марлен.
Ганс Ляйп, 1915
«Лесбійки»
2009
* * *
Що вона потім робила, куди пішла,
з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
коли її темне вікно роз’їдала імла,
як іржа роз’їдає старі есмінці?
Курила бельгійський тютюн, міцніший, ніж зазвичай.
Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна.
Брала сухе вино, пила у фаст-фудах чай —
індійський, мов океан, чорний, як власна білизна.
й пила за те, що ніхто не зможе її знайти,
за те, що проймається спокоєм душі золота матерія.
Лежала на теплому спальнику – оголена, мов дроти,
тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.
Що по ній залишилось? Якісь борги,
які я поволі сплачував, книги і мапи,
якісь випадкові друзі, якісь вороги,
яких я насправді не знав, хоч насправді мав би.
Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі,
календарик із її місячними, щоби я не міг помилитись.
Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі,
і завжди різав обличчя,
намагаючись поголитись.
* * *
Ця жінка, яка фотографує дерева січня,
їхню вогку динаміку і переплетіння,
маленькі будинки з димами,
засипані снігом узбіччя,
неба тяжкі простирадла зі складками й тінями.
Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою,
стежить за цими деревами, мов за тваринами,
за їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною,
за тонкими руками, за збитими в кров колінами.
Ось вона ловить їх, як птахолов, розкидає сіті,
стрічками прив’язує собі до зап’ястя.
А чорні порожні озера, кригою вкриті,
постійно віщують їй усілякі нещастя.
Говорять: всі, кого ти собі впіймаєш,
до смерті будуть тепер іти за тобою.
Будеш їм віддавати усе, що маєш,
будеш ділитися з ними вином і водою.
Але вона говорить: все, що я справді маю —
це стрічки, щоб триматися поруч із ними,
і їхні слова, які я ніяк не запам’ятаю,
і постійно раню уста їхніми голосними.
Ті, що йдуть за тобою, тебе про це не питаються,
ти сам себе прив’язуєш ніжністю і ворожнечею.
Ось зараз, бачите, як вони наді мною хитаються?
Це вони все почули,
і тепер заперечують.
* * *
Темна й солодка пора зими.
Важкі вечори, невагомі ранки.
Жінки, що чистять в снігу килими,
мов обробляють земельні ділянки.
Низького неба пляшкове скло
з зеленими демонами та зірками,
і перетікає горлом тепло,
ніби жовті меди щільниками.
Поштова торба з останнім листом,
теплі бари і мокрі монети,
комети з довгим яскравим хвостом,
як фазани залітають в замети.
Всіх подорожніх по довгій зимі
будуть вірно чекати удома.
На всьому, що діється в цій пітьмі,
буде лежати терпка утома.
Так би й палити густі вогні,
так би й слухати в темінь тиху,
як щука рухається в глибині,
бурштином вмерзаючи в кригу.
Жінки
– Розкажи мені про свою подружку, про цю, нову,
з якою ти зараз живеш. Що там зараз між вами?
– Між нами зараз повітря. Я з нею просто живу,
так як діти живуть зі своїми страхами.
Це ось те, що між нами – її химерний маршрут,
яблука і вино, усе це її протестантство,
одяг, який вона носить у торбі, мов парашут,
і колір волосся,
який вона змінює,
як змінюють громадянство.
Вона постійно зникає, у неї свої ключі.
Вертається й засинає в тиші густій і свинцевій.
І я нажахано слухаю, як іноді уночі
серце її спиняється, наче трамвай на кінцевій.
Вона зупиняє час, що вперто кудись іде,
подзенькуючи при ході порцеляновим передзвоном.
Тоді вона підстригає своє волосся руде,
як підстригають траву, доглядаючи за газоном.
Вона це якось поєднує, мовби згортає сувій,
і тоді я теж помічаю, бачу так ясно й близько
і це життя, що тече, мов туш у неї з-під вій,
і смерть, яка відступає, наче розбите військо.
Виймає мені з долоні гострі скалки жалю,
торкається мого тіла, ніби важкого ужинку.
Ось саме тому я її і люблю,
як тільки жінка може любити жінку.
* * *
Коли потяг нарешті в’їхав у гори,
залишивши позаду сонні долини,
коли в чорних снігах від тяжкої змори
засинали дерева, птахи і тварини,
і коли вибрідали нічні подорожні
на гаряче світло, ніби на запах,
і світили їм річищ глибини порожні
і зелені вогні по гірських вокзалах,
і кондуктор вслухався в останні вісті,
одягнувши стару залізничну куртку,
коли діти колійників і машиністів
уві сні намивали золото смутку,
торгівельні контори й приватні оселі
замовкали, мов патефони трофейні,
і прокочувались крізь лункі тунелі
неприкаяні літерні і купейні.
І сумні пасажирки юного віку,
невідомих занять і непевних звичок
рахували мости, збиваючись з ліку,
в теплих светрах і в’язаних рукавичках.
Витягали з торби гіркі наливки,
і ковтали дими устами самими,
і нічної розмови ламкі уривки
нависали над ними, пливли над ними.
Вам будет интересно
