Про гріхи і чесноти
Книжку про людські чесноти й пороки Блаженніший Любомир написав наприкінці свого земного буття. Він часто цікавився – як просуваються справи з підготовкою до друку, проте так і не встиг побачити її.
У легкій і доступній манері автор ділиться власним баченням рис, притаманних окремій особистості та суспільству загалом, вказує, як позбутися вад, а також як розвинути в собі те краще, дароване нам Богом, що є в кожному з нас. Книжку ілюстровано дитячими малюнками, відібраними конкурсним журі.
Розрахована на людей різного віку – усіх, хто цікавиться питаннями морально-етичного плану, проблемами людських відносин, психологією особистості та соціальною психологією.
Книга издана в 2019 году.
Читать Про гріхи і чесноти онлайн беплатно
Передмова Мустафи Джемілєва
Художник-оформлювач Олена Гугалова-Мєшкова
На обкладинці: портрет Любомира Гузара, виконаний Діаною Зварич, 14 років, м. Львів
© О. Климончук, упорядник, 2018
© М. Джемілєв, передмова, 2018
© О. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2019
Любомир Гузар.
Ілона Шустер, 14 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)
Переднє слово
Він казав, що хоче бути Людиною, вкладаючи в це слово свій особливий зміст. І він був Людиною. Унікальною, непересічною і простою водночас. Простота і скромність підкреслювали його велич.
Мабуть, не так багато людей мають моральне право публічно розмірковувати про людську мораль. Любомир Гузар, безперечно, мав таке право, бо й сам був людиною високої моралі.
У цій книжці він розповідає про людські достоїнства та вади не як недосяжний небожитель, а як мудрець, який здобув свою мудрість через власний досвід, зокрема й через власні помилки й слабкості. Він не хизується своєю безгрішністю і не зневажає тих, кого називають грішниками. Його любов до ближнього охоплює всіх ближніх, незалежно від їхнього благочестя чи гріховності, так само як і від віросповідання, національної приналежності, соціального статусу…
Люди у відносинах між собою часто забувають про своє призначення бути Людиною й поводяться незріло, вдаючись до негідних вчинків. Любомир Гузар вбачає корінь зла саме у браку любові, поваги, толерантності. Нерідко – поваги до самого себе.
Гадаю, ця остання написана ним книжка допоможе багатьом краще осягнути свою роль у людському суспільстві, у стосунках із рідними, друзями, сусідами, колегами й навіть із ворогами, якщо вони є.
Мустафа Джамілєв
Про грiхи i чесноти
Люди люблять говорити про чесноти та вади інших людей. Ставлення до інших часто спирається на наше уявлення про людські достоїнства й гріхи. Але спілкуючись із людьми, я приходжу до переконання, що багато хто не знає, що означають ті чи інші чесноти й пороки, що за ними криється…
Господь Бог сотворив людину вільною, дав їй розум і волю, наділив її правом робити добро. І до самої природи людини належить – бути свобідним, інакше кажучи – мати можливість вибору. Тож бути вільним – означає робити вибір на користь добра. А грішимо ми через нашу неміч і слабкість. Людина може помилятися й чинити зло, але такого права від Творця вона не діставала.
Гадаю, ця книжечка допоможе краще зрозуміти суть того, що ми спрощено називаємо добром і злом, і ті риси, у яких ці одвічні поняття проявляються в людських вчинках і помислах.
Добро і зло.
Дарина Парахоняк, 6 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)
Доброта.
Ілона Шустер, 14 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)
Доброта
Людина вважається доброю тоді, коли робить добро, сіє його довкруги себе щодо рідних, близьких, приятелів, знайомих. Усе, що робить, має позитивну прикмету й приносить користь тому, на кого воно спрямоване.
Бути добрим – це передусім намагатися бути собою, бути людиною. Тобто сповняючи своє призначення, відповідаючи своїй людській природі, ми виявляємо нашу доброту. Коли машина справно виконує свою роботу, про неї кажуть «добра» чи «гарна» машина. Так само людина, яка сповняє своє «людське» призначення, є доброю людиною.
А ще добра людина робить добро з усміхом, з позитивним, погідним настроєм, безкорисливо.
Доброта.
Олеся Баб’ячок, 12 років, м. Львів
Доброта.
Олена Зуб, 9 років, м. Івано-Франківськ
Доброта.
Софія Кузик, 12 років, м. Стрий (Львівська обл.)
Доброзичливiсть
Доброзичлива людина – це та, яка робить добро. Зичить його і робить – тому що добра. Вона не розраховує отримати щось взамін. Доброзичливість дуже пов’язана з добротою, є однією з її проявів.
Доброзичливість.
Анастасія Парахоняк, 9 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)
Доброзичливість.
Адріана Прунько, 9 років, м. Галич (Івано-Франківська обл.)
Цинiзм
Цинізм – це крайній прояв неповаги. Часом чую, як кажуть: їхав хтось дуже швидко на автомобілі й розбився – мовляв, заробив собі… Таке висловлювання щодо інших – і відповідне ставлення до людини, людського життя – є цинічним. Але людина, її гідність – велика цінність сама по собі. І цю гідність потрібно шанувати. Не поважати її – одна з форм цинізму.
Сором
У Святому Письмі сказано про страх Господній. А що він означає? Багато людей вважають, що слід боятися за свої вчинки, бо коли я зроблю щось зле, то Господь Бог, наче справедливий поліцейський, мене покарає. Тож треба бути обережним, остерігатися всього, щоб не дістати по носі.
Насправді страх Господній – не що інше як почуття сорому. Мені соромно, скажімо, щось зробити «не так» у присутності моєї матері чи іншої дорогої мені особи. Так само соромимося повестися неправильно в присутності Бога. А Він присутній всюди, всюдисущий. Одне слово, почуваємося ніяково, прикро, боїмося образити когось своєю недбалою, нечесною, грішною поведінкою.
Почуття сорому можна по-різному аналізувати. Але загалом воно є відчуттям внутрішнього дискомфорту від того, що я вчиняю на очах інших людей, особливо дорогих мені, щось прикре.
Сором.
Юстина Яким’як, 16 років, м. Київ
Відчуття сорому властиве тим, хто шанує інших. Соромно може бути й за когось, із ким ви почуваєте різного роду спорідненість. Наприклад, за сина чи доньку, за родича, сусіда, співвітчизника, людину вашої професії чи вашого кола…
