Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах
Книга заснована на щоденниках і спогадах її учасників. Автор, досліджуючи архіви, відновив хід подій Першої світової війни. Кожен із дев'ятнадцятьох абсолютно різних людей з обох боків конфлікту розповідає про ту війну, що зазнав особисто, зокрема: багатодітна американка, яка влітку перебувала в маєтку в Польщі; датський пацифіст, мобілізований до німецької армії; російська медсестра; австралійка, яка приїхала на своїй вантажівці до Сербії, щоб служити в армії шофером; російський офіцер; німецький матрос; шукач пригод, латиноамериканець, від якого відмовляються всі армії, крім османської; французький дипломат та ін.
Петер Енґлунд показує, як настрій і сприйняття війни людиною змінюється від захоплення та ентузіазму до тотального страху і ненависті… Автор таким чином уклав щоденникові записи, що події розгортаються послідовно. Ми можемо побачити війну місяць за місяцем водночас на всіх фронтах.
Книга издана в 2016 году.
Читать Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах онлайн беплатно
Серія «Карта світу» заснована у 2010 році
Опубліковано за угодою з Партнерз ін Сторіз Стокгольм АБ, Швеція
© Peter Englund 2008
© Н. В. Третьякова, переклад українською, 2016
© Л. П. Вировець, художнє оформлення, 2016
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010
…Усе, що народжується тортурного й страшного на ешафотах, у катівнях, божевільнях, операційних, під склепіннями мостів пізньої осені, – все не здається і вперто наполягає на своїй страшній дійсності. Ти хочеш його забути. Сон охоче стирає в мозку його борозни, але сновиддя скасовують роботу сну, знову прокреслюючи стерті знаки.
І ти прокидаєшся, задихаючись, запалюєш свічку у темряві, і, як солодку воду, ковтаєш світанкові струмені спокою. Але на якому ж вузькому краєчку тримається цей спокій! Один незграбний рух – і знову погляд іде крізь знайоме, дружнє і за оманливими втішними контурами ловить обриси жаху.
Райнер Марія Рільке
«Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе», 1910[1]
Літо було чудесне, мало стати ще чудеснішим. Ми всі безтурботно дивилися в майбутнє. Пам’ятаю, як напередодні від’їзду я йшов у Бадені з одним приятелем виноградниками. Тоді старий виноградар сказав нам: «Такого літа, як це, давно вже ми не бачили. Якщо воно мине так само, вино ми отримаємо як ніколи. Це літо люди запам’ятають надовго!»
Але не знав старий чоловік у своїй блакитній куртці винороба, якими пророчими виявилися його слова.
Стефан Цвейґ
«Вчорашний світ»,1942[2]
До читача
Ця книга – про Першу світову війну. Але не про те, що це була за війна – не про її причини і події, закінчення та наслідки, – а про те, яка це була війна. Мене цікавили не так факти, як люди, не так хроніка, як враження, переживання і настрої. Я намагався реконструювати не хід подій, а світ переживань.
Мене зацікавила доля дев’ятнадцятьох людей: усі вони існували насправді (у книзі відсутній вимисел, у ній використано різноманітні документи, які ці люди залишили по собі), – усі вони невідомі або забуті, більшість з них – скромного походження. У той час як Перша світова війна у суспільній свідомості асоціюватиметься, не без причини, з кривавою бійнею Західного фронту, багато з цих героїв перебували тоді зовсім в інших місцях – на Східному фронті, в Альпах, на Балканах, у Східній Африці та Месопотамії. Майже всі вони були молодшими – у віці близько двадцяти років.
З-поміж цих дев’ятнадцятьох один загине, один зникне безвісти, ще двоє потраплять у полон, один буде прославлений як герой і ще один втратить здоров’я і перетвориться на живу руїну. Багато з них вітатимуть початок війни, але потім навчаться ненавидіти її; інші ж зненавидять війну з найпершого дня; одна людина залишиться вірною в своїй любові до війни від початку до кінця. Один збожеволіє і буде поміщений у будинок скорботи, іншому не доведеться почути жодного пострілу. І так далі. Тим часом, незважаючи на відмінність доль, ролей, статі та національності, усіх їх об’єднує те, що війна чогось їх позбавила: юності, ілюзій, надії, людяності – життя.
Більшість із цих дев’ятнадцятьох зазнають безліч трагічних і жахливих випробувань, але все ж у центрі уваги – військові будні. У деякому розумінні ця книга – антиісторія, оскільки я прагнув знайти відображення епохальної події в її найдрібнішій часточці, якою є окрема людина зі своїми переживаннями. Про меланхолічний скепсис з приводу своєї власної професії, що став імпульсом для такого підходу, я розповім, можливо, іншим разом.
Понеділок, 30 червня 2008 року, у вікно стукоче дощ.
П. Е.
Захват і біль битви: Перша світова в 211 епізодах
Присвячується пам’яті Карла Енґлунда,
рядового австралійської армії,
службовий номер 3304,
3-тя австралійська дивізія,
11-та бригада, 43-й піхотний батальйон.
Учасника битв біля Мессін і Пашендейла 1917 року. Загинув у битві поблизу Ам’єна 13 вересня 1918 року. Місце поховання невідоме.
Дійові особи
Лаура де Турчинович – американка, одружена з польським аристократом, 35 років.
Ельфріда Кур – німецька школярка, 12 років.
Володимир Літтауер – російський кавалерист, 22 роки.
Павел фон Геріх – капітан піхоти в російській армії, за походженням фінляндський швед, 41 рік.
Ріхард Штумпф – німецький матрос Флоту відкритого моря, 22 роки.
Пал Келемен – кавалерист австро-угорської армії, угорець, 20 років.
Андрій Лобанов-Ростовський – військовий інженер російської армії, князь, 22 роки.
Флоренс Фармборо – сестра милосердя російської армії, англійка, 27 років.
Крестен Андресен (ліворуч) – солдат німецької армії, данець, 23 роки.
Мішель Корде – французький чиновник, 45 років.
Вільям Генрі Докінз – військовий інженер австралійських частин, 21 рік.
Софія Бочарська – сестра милосердя російської армії, 21 рік.
Рене Арно – піхотинець французької армії, 21 рік.
Рафаель де Ногалес – кавалерист османської армії, латиноамериканець, 35 років.
Харві Кушинг – польовий хірург американської армії, 45 років.
Ангус Б’юкенен – піхотинець британської армії, 27 років.
Олива Кінг – шофер сербської армії, австралійка, 28 років.
Едуард Мослі – артилерист британської армії, новозеландець, 28 років.
Паоло Монеллі – стрілець італійської армії, 23 роки.
Вік героїв зазначено на момент початку війни. Рід їхніх занять свідчить, чим вони займалися у воєнні роки.
