Мені теща родина – вона жінку родила!
Ну хто не скаже вам хоч дещо
На тему – про сварливу тещу?
Та забувають оповідачі оті,
Що різні тещі є і різні є зяті.
Любомир Дмитерко
ДЛЯ ДРУЖИНИ:
свекор – батько чоловіка,
свекруха – мати чоловіка,
дівер – брат чоловіка,
зовиця – сестра чоловіка,
свояк – чоловік зовиці,
своячка – дружина дівера.
ДЛЯ ЧОЛОВІКА:
теща – мати дружини,
тесть – батько дружини,
своячка – сестра дружини,
шурин (шуряк) – брат дружини,
своячка – дружина шурина,
свояк – чоловік сестри дружини.
ДЛЯ БАТЬКІВ, СЕСТРИ І БРАТА:
невістка – дружина сина, братова,
зять – чоловік дочки, чоловік сестри,
сват – батько нареченої, батько зятя,
сваха – мати нареченої, мати невістки.
ТЕЩА ЗЯТЬ:
1.
– Коли моїй доні було 17, за нею упадав один дуже перспективний молодий чоловік…
– Так я ж його знаю. Він у моєму відділі нині працює кур'єром. Як він існує на 1500 гривень з дружиною, дітьми і тещею – не уявляю!..
2.
– Коли ми з чоловіком побралися, геть же молодесенькими були, нам батьки взагалі не допомагали…
– А я не хочу, щоб мої діти проходили той шлях, який пройшов я. Я буду їм допомагати, доки матиму сили…
3.
– Мені здається, що пора вже закінчити суботні пивні зустрічі з друзями!
– Та я ж просто даю змогу дружині відпочити від мене. Вона кожної суботи зустрічається з подругами в кав'ярні…
4.
– Ти хоч знаєш, скільки грошей витрачаєш щомісяця на цигарки?
– Це наші улюблені цигарки. Я думаю, що у моєї дружини непоганий смак.
5.
– Ти хоч би раз у житті виправ свої шкарпетки…
– Я роблю це щосуботи…
СВЕКРУХА – НЕВІСТКА:
1.
– Коли мій син був молодший, йому подобались дівчата зовсім іншого типу…
– З віком у нього покращився смак!
2.
– Тобі не здається, що ти довгенько-таки крутишся перед дзеркалом?
– Я маю гарно виглядати, щоб бути достойною такого мужчини, яким є мій чоловік.
3.
– Ти собі вже надцяту сукню купила, а мій син другий рік в одних і тих же черевиках ходить!
– Сукня я взяла на розпродажу за смішні гроші. А чоловікові приглянула такі гарнезні черевики у фірмовому магазині. Але дорогущі… Може, скинемося?
4.
– Щось мій синочок схуд… Може, ти його не годуєш?
– То ж він зарядку робить, скинув кілька кілограмів… Серце не дає про себе знати, у боці не коле…
5.
– Щось ви рідко навідуєтеся, геть про мене забули!
– Це поки що таємниця… Мого любчика скоро підвищать на посаді. Ми зможемо забезпечувати вас усім необхідним.
НЕВІСТЦІ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ СВЕКРУСІ:
– Тепер зрозуміло, чому ваш синочок так рано одружився…
– Ваше тугодумство – це сімейне?
– Я вашому синові служницею не наймалася!
– А моя мама борщ зовсім по-іншому готує…
– Я хатнім господарством ніколи не займалася і ніколи цього робити не буду!
ЗЯТЮ – ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ТЕЩІ:
– Дивлюся на вас і думаю, що жінці моїй рано чи пізно доведеться сідати на дієту…
– Я на відміну від вашого чоловіка хоч гроші заробляю!
– У мене нині фінансові проблеми, тож після весілля жити ми будемо у вас…
– Краще вже харчуватися концентрами, аніж їсти те, що готує ваша доня!
– Ось розійдемося ми з вашою дочкою, тоді я вам ці слова пригадаю…
Звідки, чому і як народилася ця книга
Теща – слово тепле, а поняття – священне. Можливо, ніколи би не взявся збирати анекдоти про тещу, складати їх у збірку і видавати друком, якби не один знайомий. Так, добрий знайомий Сидір Приймак. Уколі друзів Приймак відгукується тільки на філософсько-величне – Сид.
Отож, якби не Сид, не було б цієї книги. У більшості чоловіків є (була, буде) теща. У декого за життя – дві, три і більше. У мене теж є теща. Стосунки – добрі, навіть гарні… Але ж Сидір Приймак і його теща – це класика.
Кожна їхня зустріч, кожна розмова – шедевр, достойний камери, пера, глядачів, слухачів. І, повірте, 99,9 % анекдотів з цієї книги – це те, що або сталося, або цілком реально могло бути між Сидом і його тещею.
Любов Сидора Приймака до тещі – і Марії Іванівні (тещі Сида) до зятя всепоглинаюча, всеспопеляюча, всюди проникаюча. Взаємна! Причина для заздрощів! Предмет для калькування! Взірець!
Вершина! Олімп!.. Ця любов така висока, що може у тій тонкій частині вершини, яка зветься піком, різко, секундно, миттєво переходити у ненависть (її ще можна назвати – неприязнь). Таку ж взаємну і палку, як і любов.
Отак і живуть вони, Сидір Приймак (Сид, показовий зять) і Марія Іванівна (Маріванна, еталонна теща) у вічній любові-ненависті. Як вода і вогонь, як тепло і холод. Дякуючи їм і на їхню честь хай побачить світ ця книга. Бо тільки Сид міг такими філософськими «пострілами» прославити свою тещу. Короткими, кількаслівними, але влучними і вартими деяких романів чи повістей.
– Головне – ніколи не заперечувати тещі. Треба дати їй можливість говорити стільки, скільки її душа побажає. І прийде час, коли вона почне сама собі заперечувати…
– Моя заповітна мрія – пограбувати банк і залишити відбитки пальців моєї тещі…
– Найважче чоловікові приховувати свої почуття, коли він прощається з тещею на вокзалі…
– Як казала моя теща, домашні тварини роблять нас добрими, а в скрутну хвилину – ситими…
– У тещі повинно бути два зуби: один – щоб відкривати зятю пиво, а другий – щоб болів…
– Теща вчора п'ятдесят копійок проковтнула! І, здавалося б, дрібниця, а приємно!..
