Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…
«Автор цих анекдотів – народ» – не втомлюється повторювати Олексій Кононенко у своїй семибарвній-семиструнній серії із 7 книг «Антологія українського анекдота «Українська веселка». Він не один рік збирав, упорядковував і супроводжував авторськими текстами ці збірники і веселих, і сатиричних історій та примовок.
Український народний гумор має віковічне коріння, на якому виростає та рясно родить і сучасний сміхограй. Тут є і так звані «мандрівні» сюжети, і дружні «позички» з гумору інших народів, є посилання на конкретних співтворців деяких гуморинок і тематичні варіанти анекдотів.
Книги цієї серії мають яскраві своєрідні теми, і кожну із них адресовано широкому колу читачів.
Смійтеся на здоров’я!
Книга издана в 2013 году.
Читать Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… онлайн беплатно
Анекдот – зброя народу.
(Вольтер).
Передмова
Український народний гумор є частиною української культури. Наша нація з давнини уміє щиро і доброзичливо сміятися над собою, над своїми вадами і дивацтвами.
Ну хто ще має такий всеперемагаючий оптимізм?! Сміємося, жартуємо, іронізуємо. Саме почуття гумору дозволяє залишатися «на коні» у будь-якій ситуації. Здоровий сміх можливо не вирішує наші проблеми, але значно полегшує і «розряджає» життєві ситуації.
Кажуть: «ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ ТОЙ, ХТО СМІЄТЬСЯ ОСТАННІЙ». А мені здається, що ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ І ТОЙ, ХТО ВМІЄ ЦЕ РОБИТИ ДОРЕЧНО!
Олексій Кононенко
Квіточки життя
– Мамо, а чому братика лелека приніс, а мене в капусті знайшли?
– Не доніс тебе лелека…
Анекдоти про маленьких i великих
Мати до сина:
– Чи навчився чого нового в школі?
– Так. Навчився шепотіти.
Учитель:
– Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.
– Я теж на це сподіваюсь.
– Тату, а що таке сумпіляція диреструктивних гентропанів?
– Де ти таке прочитав?
– Я це написав!
– Сину, звідки мама дізналася, що ти не купався?
Я забув намочити мило.
– Тату, дай десять гривень! – просить син.
– Навіщо?
– Дам бідній жінці, що на розі стоїть і просить.
– Чому це ти її раптом пожалів?
– Бо вона… цукерки продає.
– Навіщо людині зуби?
– Щоб їсти.
– А ще для чого?
– Щоб боліли.
– Діти, які ви знаєте приклади випадкового збігу обставин?
– У моїх тата і мами в один і той же день було весілля!
– Діти, запишіть речення: «Воли тягнуть плуга». Це активна форма. А хто скаже, як буде пасивна форма?
– Плуг тягне волів.
– Діду, ви колись були малим?
– Був.
– І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?
– Ось ти, Васильку, навіть рік чобітки не поносив і вже порвав. А я бувало по п'ять років носив!
– Щороку носили?
– Аякже! Щороку. На Різдво та на Великдень до церкви.
– Як тато сказав…
– Так по-маминому й буде!
– Мамо, наш тато йог?
– Звідкіля ти взяв?
– Він учора казав, що дві пляшки роздавив. Я сьогодні уважно придивився – навіть рук не порізав.
– Чоловік і жінка йдуть вбрід через потічок.
Посередині жінка спохопилася:
– А де ж наш Василько?
– Не переймайся! Я його за руку веду.
Батько наказав синові нікому не казати, що закололи кабана. Хлопчик пішов на вулицю, аж тут сусід:
– Багато сала було?
– Нема сала.
– А м’яса?
– І м’яса нема.
– І шкури нема? – усміхається сусід.
– Ну, шкура є… Тільки тоненька-тоненька…
Мама і діти сідають до столу обідати. Коли за вікном майнула сусідка.
– Діти, скажіть, що мене немає, – каже мати, ховаючись під стіл, – я поїхала.
Сусідка в хату:
– А де мати?
– А матері немає, – лепече найменшенький, – вона під стіл поїхала.
– Мамо, а татко себе молотком по пальцю вдарив!
– І що він казав?
– А лайку говорити?
– Ні.
– Тоді нічого.
– Наш син лінується, немов кіт. Байдикує цілими днями, лежить на канапі і дивиться крізь вікно на небо! Ким він виросте?
– Може, метеорологом?
– Тату, ти обіцяв на хокей сходити!
– Тато обіцяв, тато сходив.
Батько вчить сина рахувати. Посадив навпроти себе, наказав уважно слухати. Тоненько бекнув раз, потім бекнув нормально, а потім – басом.
– Скільки тут баранів бекало?
– Один!
Мама:
– Васильку, не гризи кістку, ти ж не собака! Віддай татові!
Мати з сином-підлітком зайшла до трамвая. Сіли. Хлопчик дістає сигарету, закурює. Літня жінка обурилась:
– Чому він курить? Тут же написано: «Курити заборонено!»
– І чого ви до дитини чіпляєтесь? Він ще читати не вміє!
– Мамо, а тато на роботі багато пише?
– Звідки ти взяв, синку?
– А чому ж він кожного ранку у тебе просить грошей на чорнило?
Розмовляють два старшокласники:
– Ну, як твоє перше побачення?
– Можна сказати, пройшло напівуспішно.
– Як це?
– Я прийшов, а вона ні.
– Мамо, мамо! До нашої квартири заліз якийсь незнайомець і бавиться з нашою нянею!
– Жах! Потрібно терміново телефонувати у міліцію!
– З першим квітня, мамулю! Насправді це не незнайомець, а наш татусь.
Синок запитує у батька:
– Тату, хлопця, який збирається одружитися, називають женихом, а як називають того, хто вже оженився?
– А оце слово, синку, тобі ще рано знати.
Жених запитує у молодшого братика своєї нареченої:
– І часто ти зазираєш у замкову шпарину в наших дверях?
– Ні, тільки тоді, коли туди не зазирають тато або мама.
– Мамо, знаєш, наша Марійка бачить у темноті!
– Звідки ти це взяв, синку?
– Вчора увечері, коли вони з дядьком Миколою сиділи в темній кімнаті, я чув, як вона його запитала, чому він не голений.
В купе поїзда мама образно пояснює синові, як з'являються діти:
– Береться глина, ліпиться заготовка, потім, коли її викупати в молоці, буде хлопчик, а коли у воді – дівчинка.
Молодий чоловік, звісившись із верхньої полиці, зацікавлено запитує:
– А що, старий спосіб відмінили?
Маленький хлопчик загубив маму у великому універмазі. Чергова докоряє йому:
– Хлопчику, маму потрібно завжди тримати за руку.
– Але ж у неї в руках було стільки речей…
– Тоді потрібно було триматися за спідницю.
– Я намагався, але не зміг дістати…
Вчитель написав у щоденнику: «Ваш Миколка дуже багато часу проводить із дівчатками, хоча я й намагаюся його від цього відучити».
Мати відповіла: «Коли ви знайдете дійовий спосіб, прошу повідомити мене, і я вживу його для Миколчиного батька».
